Лікар Айболить. Корній Чуковський. Частина 2. Пента і морські пірати

9. Пірати

Корабель прудко біг по хвилях. На третій день мандрівники побачили вдалині якийсь безлюдний острів. На острові не було видно ні дерев, ні звірів, ані людей — тільки пісок та величезне каміння. Але там, за камінням, ховались страшні пірати. Коли який-небудь корабель пропливав повз їхній острів, вони нападали на цей корабель, грабували й вбивали людей, а корабель пускали на дно. Пірати дуже сердились на лікаря за те, що він визволив рудого рибалку і Пенту, і давно вже підстерігали його.

Пірати мали великий корабель, який вони ховали за високою скелею.

Лікар не бачив ні піратів, ні їхнього корабля. Він проходжувався на палубі разом із своїми звірами. Година була чудова, сонце яскраво світило. Лікар почував себе дуже щасливим.

Раптом свинка Хро-Хро сказала:

— Дивіться-но, що це там за корабель?

Лікар подивився і побачив, що з-за острова під чорними парусами до них наближається якийсь чорний корабель — чорний, як чорнило, як сажа.

— Не подобаються мені ці паруси! — сказала свинка.— Чому вони не білі, а чорні? Тільки на піратських кораблях бувають чорні паруси.

Хро-Хро вгадала: під чорними парусами мчались лиходії-пірати. Вони хотіли наздогнати лікаря і жорстоко помститися йому за те, що він забрав у них рибалку та Пенту.

— Швидше! Швидше! — закричав лікар.— Розпустіть всі паруси! — Але пірати підпливали все ближче й ближче.

— Вони доганяють нас! — репетувала Кіка.— Вони близько. Я бачу їхні страшні обличчя! Які в них люті очі!.. Що нам робити? Що нам робити? Куди тікати? Зараз вони накинуться на нас, зв’яжуть і кинуть у море!

— Поглянь,— сказала Авва,— хто це стоїть на кормі? Невже не пізнаєш? Це він, це розбійник Бармалей! В одній руці в нього шабля, в другій — пістолет. Він хоче згубити нас, застрелити, знищити!

Та лікар усміхнувся і сказав:

— Не бійтеся, любі мої, це йому не вдасться! Я придумав хороший план. Бачите ластівку, що летить над хвилями? Вона допоможе нам врятуватись від розбійників.

І він голосно закричав:

— На-за-се! На-за-се! Карачуй! Карабун!

Звіриною мовою це значить:

«Ластівко, ластівко! За нами женуться пірати. Вони хочуть нас убити і кинути в море!»

Ластівка спустилася до нього на корабель.

— Слухай, ластівко, ти повинна нам допомогти! — сказав лікар.— Карафу, марафу, дук!

Звіриною мовою це значить:

«Лети мерщій і поклич журавлів!»

Ластівка полетіла і за хвилину повернулася разом з журавлями.

— Здрастуй, лікарю Айболить! — закричали журавлі.— Не журись, ми зараз тебе визволимо!

Лікар прив’язав мотузку до носа корабля, журавлі ухопились за мотузку і потягли корабель уперед.

Журавлів було багато, вони мчалися вперед дуже швидко і тягли за собою корабель. Корабель летів, як стріла. Лікар навіть за капелюх ухопився, щоб він не злетів у воду.

Оглянулися звірі — піратське судно з чорними парусами зосталося далеко позаду.

— Дякуємо вам, журавлі! — сказав лікар.— Ви врятували нас від піратів. Коли б не ви, лежати б нам на дні моря.