Про працьовитих і лінивих (про працю і лінь)

Цікаві матеріали для читання дітям про працю і працьовитих, лінь і лінивих людей (і не тільки людей). На цій сторінці ви знайдете казки, оповідання, вірші, прислів’я про справжніх ледарів, лінтяїв і лінтюхів. І, звичайно, твори про тих, хто не боїться роботи і з задоволенням береться до будь-якої праці.

Лінь, лінощі, лінивство — це відсутність мотивацій для вчинків, активної поведінки. Відсутність чи нестача працелюбства, віддавання переваги необтяжливому дозвіллю над трудовою діяльністю.

«Лінь – найпідступніший, сильний і вправний суперник у житті кожної Людини» Петро Квятковський.

Лінь – це відсутність внутрішньої і зовнішньої енергії. Коли людина не може себе змусити робити те, що потрібно.

Збірник казок і оповідань, віршів і байки, прислів’я і приказки про працьовитих і лінивих. Всі твори українською мовою про тих, хто працює, і тих, кому робота не до снаги. Про дорослих і дітей, тварин, птахів, комах… Віршовані і прозові твори про працю і результати праці. Читайте про працю на МегаЗнайка!

Без труда нема плода. Народна казка-притча

Якось один чоловік почастував вовка хлібом. -Ну й смачний! – похвалив вовк. А далі питає: -А де ти його взяв? -Та де взяв? Землю виорав… -І все? -Ні, потім посіяв жито… -І вже маєш хліб? -Та ні, – каже чоловік. – Почекав, поки жито зійшло, виросло, поспіло. Потім я його вижав, змолотив, намолов борошна, замісив […]

Без труда нема плода. Народна казка-притча Read More »

Якось один чоловік почастував вовка хлібом. -Ну й смачний! – похвалив вовк. А далі питає: -А де ти його взяв? -Та де взяв? Землю виорав… -І все? -Ні, потім посіяв жито… -І вже маєш хліб? -Та ні, – каже чоловік. – Почекав, поки жито зійшло, виросло, поспіло. Потім я його вижав, змолотив, намолов борошна, замісив

Чому мама так хвалить? Василь Сухомлинський

Пішла мама на роботу, а вдома залишилась шестирічна дівчинка Люда. Вона ще не ходить до школи.Мама сказала Люді, щоб вона курей нагодувала й квіти полила. Люда нагодувала курей і полила квіти, потім думає: «Зварю борщу. Мама прийде з роботи втомлена. Хай відпочине». Зварила Люда борщу, попробувала. Борщ несмачний… Оце буде мама сваритися, що вона несмачного

Чому мама так хвалить? Василь Сухомлинський Read More »

Пішла мама на роботу, а вдома залишилась шестирічна дівчинка Люда. Вона ще не ходить до школи.Мама сказала Люді, щоб вона курей нагодувала й квіти полила. Люда нагодувала курей і полила квіти, потім думає: «Зварю борщу. Мама прийде з роботи втомлена. Хай відпочине». Зварила Люда борщу, попробувала. Борщ несмачний… Оце буде мама сваритися, що вона несмачного

Батькові поради. Народна притча

Жив в одному селі чоловік, і був у нього син. Якось батько й каже йому: -Слухай, сину! Живи так, щоб ти мав у кожному селі хату, на кожний день нові чоботи і щоб тобі всі люди кланялися. Задумався син над батьковими словами і питає: -Як це, батьку, я можу поставити в кожному селі хату, купувати

Батькові поради. Народна притча Read More »

Жив в одному селі чоловік, і був у нього син. Якось батько й каже йому: -Слухай, сину! Живи так, щоб ти мав у кожному селі хату, на кожний день нові чоботи і щоб тобі всі люди кланялися. Задумався син над батьковими словами і питає: -Як це, батьку, я можу поставити в кожному селі хату, купувати

Скажи мені, якого кольору хліб. Василь Довжик

Задумав син жити на своєму хлібі. — Не хочу,— сказав батькові-хліборобу,— йти твоєю стежкою. Для мене в житті інша дорога вготована. — Дивися, синку! Я тебе не силую…— гірко мовив батько. Що маєш робити, коли в єдиного сина душа до батькового діла не прихилилася змалку? Пішов син малювати. «Малює, то й хай собі малює. Може,

Скажи мені, якого кольору хліб. Василь Довжик Read More »

Задумав син жити на своєму хлібі. — Не хочу,— сказав батькові-хліборобу,— йти твоєю стежкою. Для мене в житті інша дорога вготована. — Дивися, синку! Я тебе не силую…— гірко мовив батько. Що маєш робити, коли в єдиного сина душа до батькового діла не прихилилася змалку? Пішов син малювати. «Малює, то й хай собі малює. Може,

Гвіздок з рідного дому. Шведська народна казка

Гвіздок з рідного дому. Шведська народна казка

Жив колись один бідний селянин з дружиною. Було в них троє синів: Матс, Петер і Свенд. Одного засушливого літа сім’ї стало дуже важко. — У нас більше їдців, ніж шматків хліба,— сказав батько.— Доведеться вам, синочки, йти на заробітки. Мати заплакала. — Матс і Петер уже дорослі, вони впораються з роботою,— мовила вона,— а от

Гвіздок з рідного дому. Шведська народна казка Read More »

Жив колись один бідний селянин з дружиною. Було в них троє синів: Матс, Петер і Свенд. Одного засушливого літа сім’ї стало дуже важко. — У нас більше їдців, ніж шматків хліба,— сказав батько.— Доведеться вам, синочки, йти на заробітки. Мати заплакала. — Матс і Петер уже дорослі, вони впораються з роботою,— мовила вона,— а от

Піч. Василь Симоненко

Лиже полум’я жовте черево,Важкувато сопе димар,Галасує від болю дерево,Піднімаючись димом до хмар. Бубонять рогачі і кочерги —Щось пригадують з давнини,І чекають покірно чергиЗасмаглілі горшки й чавуни. З тітки полум’я сон злизало,Тітка гладить рукою глек,Теплий ватяник зав’язалаНа застуджений свій поперек. Біга тітка із кухні в сіни,З-під повітки заносить дров —З них струмує жовтаво-синяВіковічна печаль дібров. Звично

Піч. Василь Симоненко Read More »

Лиже полум’я жовте черево,Важкувато сопе димар,Галасує від болю дерево,Піднімаючись димом до хмар. Бубонять рогачі і кочерги —Щось пригадують з давнини,І чекають покірно чергиЗасмаглілі горшки й чавуни. З тітки полум’я сон злизало,Тітка гладить рукою глек,Теплий ватяник зав’язалаНа застуджений свій поперек. Біга тітка із кухні в сіни,З-під повітки заносить дров —З них струмує жовтаво-синяВіковічна печаль дібров. Звично

Хміль на дубі. Василь Симоненко

Довився якось Хміль аж до верхів’я ДубаІ, зиркнувши на світ з такої висоти,Надувся вельми, закопилив губуТа й став ректи:— Хвала мені!Тепер я вже при чині —Не те, що вивсь раніше по Тичині.Тепер я на такій височині,Що неможливо вже не заздрити мені.— Мовчав би ти, базікало ледаче,Ціна твоєму росту — гріш.Куди б не вибравсь ти, одначеНікчемою

Хміль на дубі. Василь Симоненко Read More »

Довився якось Хміль аж до верхів’я ДубаІ, зиркнувши на світ з такої висоти,Надувся вельми, закопилив губуТа й став ректи:— Хвала мені!Тепер я вже при чині —Не те, що вивсь раніше по Тичині.Тепер я на такій височині,Що неможливо вже не заздрити мені.— Мовчав би ти, базікало ледаче,Ціна твоєму росту — гріш.Куди б не вибравсь ти, одначеНікчемою

Ріка й заплава. Василь Симоненко

Буває так, що у гаряче літоЗаплава ремствувати стане на Ріку:«Куди вона так пре несамовито?В таку жару не гріх і відпочити —Ще вистачить роботи на віку.Нехай, дурна, сама до Моря плине,А я косу піщану протягнуІ тут собі спокійно відпочину,А восени притулок свій покинуТа ще й Ріку, дивись, пережену —До Моря першою прилину».Подума так і пересохне скоро.Ріка

Ріка й заплава. Василь Симоненко Read More »

Буває так, що у гаряче літоЗаплава ремствувати стане на Ріку:«Куди вона так пре несамовито?В таку жару не гріх і відпочити —Ще вистачить роботи на віку.Нехай, дурна, сама до Моря плине,А я косу піщану протягнуІ тут собі спокійно відпочину,А восени притулок свій покинуТа ще й Ріку, дивись, пережену —До Моря першою прилину».Подума так і пересохне скоро.Ріка

В майстерні. Володимир Ладижець

Прийшов онук в майстерню діда.Приніс кулешу й пиріжкиІ каже дідуЗа обідом:— Візьміть мене в помічники.Мені б рубанокІ фуганок,У руки пилку й долото!Зроблю я півника на ґанок,Що задивується хоч хто!Приб’ю я лиштви під карнизом —Для мене діло це просте!А під вікном на дошці знизуЗроблю мереживо густе.—І відповів дідусь хлопчині:— Бери усе моє начиння,А я вже збоку

В майстерні. Володимир Ладижець Read More »

Прийшов онук в майстерню діда.Приніс кулешу й пиріжкиІ каже дідуЗа обідом:— Візьміть мене в помічники.Мені б рубанокІ фуганок,У руки пилку й долото!Зроблю я півника на ґанок,Що задивується хоч хто!Приб’ю я лиштви під карнизом —Для мене діло це просте!А під вікном на дошці знизуЗроблю мереживо густе.—І відповів дідусь хлопчині:— Бери усе моє начиння,А я вже збоку

Помічниця. Олександр Пархоменко

Поглядаю, поглядаюУ вікно частенько,Дожидаю, дожидаюІз роботи неньку.І на кухні, і в світлиціПідмела, прибрала,І водиці із криниціДва відра набрала.І посуду перемила —Буде рада ненька.Прийде — скаже:— Ти стомилась,Відпочинь, рідненька.

Помічниця. Олександр Пархоменко Read More »

Поглядаю, поглядаюУ вікно частенько,Дожидаю, дожидаюІз роботи неньку.І на кухні, і в світлиціПідмела, прибрала,І водиці із криниціДва відра набрала.І посуду перемила —Буде рада ненька.Прийде — скаже:— Ти стомилась,Відпочинь, рідненька.

Ледар-брехунець. Степан Олійник

Просить матуся Миколу:— Синку, внеси мені дров!..—Ледар скрививсь і про школуМамі нагадує знов: — В мене уроків багато,Сила задач і письма…—З п’ятого поверху матиЙде до сарая сама. Дров узяла вона в’язку,Йде, спочива що ні крок:Робить синочкові ласку,Хай тільки вчиться синок. Вийшла, звалила додолуВ’язку важкеньку сама.Зве на хвилинку Миколу —Дома Миколи… нема. Раз погукала і вдруге.Де

Ледар-брехунець. Степан Олійник Read More »

Просить матуся Миколу:— Синку, внеси мені дров!..—Ледар скрививсь і про школуМамі нагадує знов: — В мене уроків багато,Сила задач і письма…—З п’ятого поверху матиЙде до сарая сама. Дров узяла вона в’язку,Йде, спочива що ні крок:Робить синочкові ласку,Хай тільки вчиться синок. Вийшла, звалила додолуВ’язку важкеньку сама.Зве на хвилинку Миколу —Дома Миколи… нема. Раз погукала і вдруге.Де

Чудо в черевику. Степан Олійник

Як відомо, всі ледачіЖдуть легенької удачі(Без труда щоб їм везло!).Так і з Васею було. Вчиться Вася в п’ятім класі.Якось друг і каже Васі:— Знаю чудо я одне.Чудо справді чарівне. Будеш мати без морокиТи п’ятірки за уроки,Лиш зроби, мій друже, так:Роздобудь собі п’ятак, Приліпи його, мов латку,В черевик під ліву п’ятку,Узувайся і ходи.Піде діло — хоч

Чудо в черевику. Степан Олійник Read More »

Як відомо, всі ледачіЖдуть легенької удачі(Без труда щоб їм везло!).Так і з Васею було. Вчиться Вася в п’ятім класі.Якось друг і каже Васі:— Знаю чудо я одне.Чудо справді чарівне. Будеш мати без морокиТи п’ятірки за уроки,Лиш зроби, мій друже, так:Роздобудь собі п’ятак, Приліпи його, мов латку,В черевик під ліву п’ятку,Узувайся і ходи.Піде діло — хоч

Казка про лінобіль. Ігор Калинець

Казка про лінобіль. Ігор Калинець

Через гори, через доли, крізь міста, ліси і поле, по стежках і без стежок, в дощ, негоду і в погоду, оминаючи горби, і болото, і рови, йшов солдат собі додому: раз, два, три… раз, два, три… Йшов він третій день отак. Раз підвіз його літак, раз узяв на себе поїзд, а здебільше піхотою, не відчувши

Казка про лінобіль. Ігор Калинець Read More »

Через гори, через доли, крізь міста, ліси і поле, по стежках і без стежок, в дощ, негоду і в погоду, оминаючи горби, і болото, і рови, йшов солдат собі додому: раз, два, три… раз, два, три… Йшов він третій день отак. Раз підвіз його літак, раз узяв на себе поїзд, а здебільше піхотою, не відчувши

Грім. Микола Вінграновський

Була гроза, і грім гримів,Він так любив гриміти,Що аж тремтів, що аж горівНа трави і на квіти. Грім жив у хмарі, і згориВін бачив, хто що хоче:Налив грозою грім яри,Умив озерам очі. А потім хмару опустивНа сад наш на щасливийІ натрусив зі сливи слив,Щоб легше було сливі. Та тут до грому навздогінЗаговорила груша:“Трусніть і грушу,

Грім. Микола Вінграновський Read More »

Була гроза, і грім гримів,Він так любив гриміти,Що аж тремтів, що аж горівНа трави і на квіти. Грім жив у хмарі, і згориВін бачив, хто що хоче:Налив грозою грім яри,Умив озерам очі. А потім хмару опустивНа сад наш на щасливийІ натрусив зі сливи слив,Щоб легше було сливі. Та тут до грому навздогінЗаговорила груша:“Трусніть і грушу,

Прислів’я та приказки про працю

Бджола мала, а й та працює. Без діла слабіє сила. Без охоти нема роботи. Без роботи день роком стає. Без сокири не тесляр — без голки не кравець. Без труда нема плода. Будеш трудиться — будеш кормиться. В працьовитім колективі всі заможні і щасливі. Де робить гурточок, там повний куточок. Де руки й охота, там

Прислів’я та приказки про працю Read More »

Бджола мала, а й та працює. Без діла слабіє сила. Без охоти нема роботи. Без роботи день роком стає. Без сокири не тесляр — без голки не кравець. Без труда нема плода. Будеш трудиться — будеш кормиться. В працьовитім колективі всі заможні і щасливі. Де робить гурточок, там повний куточок. Де руки й охота, там

Чародій. Пилип Бабанський (оповідання)

Все почалося з ведмедика. Купив тато Андрійкові ведмедика-скрипаля. Кумедний такий, у смугастих штанях, в одній лапі скрипка, в другій – смичок. На спині у ведмедика-дірочка. Вставиш туди ключик, заведеш – ведмедик на скрипці грає ще й пританцьовує. Старший брат Микола, який у технічному училищі вчиться, кепкував з Андрійка: – Великий уже, в школу ходиш, а

Чародій. Пилип Бабанський (оповідання) Read More »

Все почалося з ведмедика. Купив тато Андрійкові ведмедика-скрипаля. Кумедний такий, у смугастих штанях, в одній лапі скрипка, в другій – смичок. На спині у ведмедика-дірочка. Вставиш туди ключик, заведеш – ведмедик на скрипці грає ще й пританцьовує. Старший брат Микола, який у технічному училищі вчиться, кепкував з Андрійка: – Великий уже, в школу ходиш, а

Прислів’я про лінь (збірка “Народ скаже, як зав’яже”)

Ходив рак сім років по воду, та й прийшов додому, та став через поріг перелазить, розлив та й каже: «Отак чорт скору роботу бере!» Зачепилася за пень — простояла цілий день. «Нехай»— поганий чоловік. Одне «зараз» краще трьох «потім». У ледачого хазяїна і чоботи з ніг украдуть. Поки приберешся, то бояри й мед поп’ють. Сидить-надувається,

Прислів’я про лінь (збірка “Народ скаже, як зав’яже”) Read More »

Ходив рак сім років по воду, та й прийшов додому, та став через поріг перелазить, розлив та й каже: «Отак чорт скору роботу бере!» Зачепилася за пень — простояла цілий день. «Нехай»— поганий чоловік. Одне «зараз» краще трьох «потім». У ледачого хазяїна і чоботи з ніг украдуть. Поки приберешся, то бояри й мед поп’ють. Сидить-надувається,

Дармоїд. Іван Нехода (віршована казка)

Віршована казка "Дармоїд" Іван Нехода

Казочку оцюРозказав мін дід.Правда чи неправда —Жив-був Дармоїд.І такий лінивий,Лежебок такий,До роботи не піднімеНі батіг, ні кий!Мав таку він звичку —Жить на дурняка:Ходить, жебракує,По селу ника. Там — поїсти випросить,Там — п’ятака.Була куца, як робити.Була довга, як просити,У нього рука. Всім він набрид.Цей Дармоїд.Чує всюдиКажуть люди:— Де твій стид? Проганяли од воріт,Виганяли з хати.І надумав

Дармоїд. Іван Нехода (віршована казка) Read More »

Казочку оцюРозказав мін дід.Правда чи неправда —Жив-був Дармоїд.І такий лінивий,Лежебок такий,До роботи не піднімеНі батіг, ні кий!Мав таку він звичку —Жить на дурняка:Ходить, жебракує,По селу ника. Там — поїсти випросить,Там — п’ятака.Була куца, як робити.Була довга, як просити,У нього рука. Всім він набрид.Цей Дармоїд.Чує всюдиКажуть люди:— Де твій стид? Проганяли од воріт,Виганяли з хати.І надумав

Вірші про працю, про працьовитих і лінивих

Мурашки готуються до зими

Вірші про працьовитих дітей і працьовитих дорослих. Вірші про те, як працюють тварини, птахи, комашки та ін. Батько й син. Лідія Компанієць Ген за селом, за яворами,Лежать до обрію лани.Хитає вітер колоскамиНа всі чотири сторони. Далеко гук моторів лине –Жнива… забудь вже про спочин!… Збирають жито у долиніДва комбайнери – батько й син. Спішить один,Спішить

Вірші про працю, про працьовитих і лінивих Read More »

Вірші про працьовитих дітей і працьовитих дорослих. Вірші про те, як працюють тварини, птахи, комашки та ін. Батько й син. Лідія Компанієць Ген за селом, за яворами,Лежать до обрію лани.Хитає вітер колоскамиНа всі чотири сторони. Далеко гук моторів лине –Жнива… забудь вже про спочин!… Збирають жито у долиніДва комбайнери – батько й син. Спішить один,Спішить

Вірші про базік, обіцяльників. Вірші Грицька Бойко

Вірші про тих, хто багато говорить, але мало робить, хто говорить без толку, хто не вміє тримати сектети.

Вірші про базік, обіцяльників. Вірші Грицька Бойко Read More »

Вірші про тих, хто багато говорить, але мало робить, хто говорить без толку, хто не вміє тримати сектети.

Мудра голка. Андрій М’ястківський

Марійка любила дивитись, як мама вишиває квіти. Червона нитка до зеленої, до жовтої… Так гарно виходить. Чорнобривці, айстри, волошки, барвінок… — Мамо, дай мені голку, полотна і ниток. Я теж хочу вишивати, — якось попросила Марійка. — Ти ще мала, пальчики поколеш. — От і не мала, от і не поколю! — запевнила дівчинка. —

Мудра голка. Андрій М’ястківський Read More »

Марійка любила дивитись, як мама вишиває квіти. Червона нитка до зеленої, до жовтої… Так гарно виходить. Чорнобривці, айстри, волошки, барвінок… — Мамо, дай мені голку, полотна і ниток. Я теж хочу вишивати, — якось попросила Марійка. — Ти ще мала, пальчики поколеш. — От і не мала, от і не поколю! — запевнила дівчинка. —

Зайчик-прибивчик.Яків Гончарук (казка)

Зайчик-прибивчик.Яків Гончарук

Поміж бронзовими стовбурами лісу гасав сердитий вітер. Навіяло снігу на промерзлу землю, і в його пухкій постелі шукали притулку лісові мешканці. — Ой, холодно… І їсти хочеться! — пошморгував носом зайчик, жаліючись старій зайчисі. — Цить, дурненький, заспокойся. Треба звикати, Прибивчику. Не так воно вже й холодно. Справжніх морозів ще й не було. — О,

Зайчик-прибивчик.Яків Гончарук (казка) Read More »

Поміж бронзовими стовбурами лісу гасав сердитий вітер. Навіяло снігу на промерзлу землю, і в його пухкій постелі шукали притулку лісові мешканці. — Ой, холодно… І їсти хочеться! — пошморгував носом зайчик, жаліючись старій зайчисі. — Цить, дурненький, заспокойся. Треба звикати, Прибивчику. Не так воно вже й холодно. Справжніх морозів ще й не було. — О,

Білочка. Юлія Хандожинська

Рудохвоста і маленька Скаче білочка руденька По ялинці по сосні В своїй шубці хутряні. Скік та скік шукає де, Де горішок упаде Що згубила чорна Галка Як летіла сонна зранку. Ось він, ось він я знайшла Глянула – лиш скорлупа На чуже не зазіхай Свій обід сама шукай.

Білочка. Юлія Хандожинська Read More »

Рудохвоста і маленька Скаче білочка руденька По ялинці по сосні В своїй шубці хутряні. Скік та скік шукає де, Де горішок упаде Що згубила чорна Галка Як летіла сонна зранку. Ось він, ось він я знайшла Глянула – лиш скорлупа На чуже не зазіхай Свій обід сама шукай.

Кобиляча голова. Українська народна казка

Був собі дід та баба. У діда була дочка і в баби дочка; обидві вже були дівки. Дідової дочки баба не любила. Усе, було, лає її, сердешну, та знущається над нею, та ще, було, й діда підцьковує, щоб згриз голову своїй дочці. Оце, було, підуть обидві дівки на досвітки; бабина ж дочка усе тільки жартує

Кобиляча голова. Українська народна казка Read More »

Був собі дід та баба. У діда була дочка і в баби дочка; обидві вже були дівки. Дідової дочки баба не любила. Усе, було, лає її, сердешну, та знущається над нею, та ще, було, й діда підцьковує, щоб згриз голову своїй дочці. Оце, було, підуть обидві дівки на досвітки; бабина ж дочка усе тільки жартує

Про дітей, які починали роботу, але не завершили. Грицько Бойко

Вірші про дітей, які хотіли працювати, але щось їм завадило це зробити. Може лінь, а може надмірна самовпевненість. Читайте і робіть висновки. Веселі та повчальні вірші Грицька Бойка для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку – Вже й рукава засукав, Загорівся і потух, Хатинка для рябка. Вже й рукава засукав. Грицько Бойко От Іванко молодець!

Про дітей, які починали роботу, але не завершили. Грицько Бойко Read More »

Вірші про дітей, які хотіли працювати, але щось їм завадило це зробити. Може лінь, а може надмірна самовпевненість. Читайте і робіть висновки. Веселі та повчальні вірші Грицька Бойка для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку – Вже й рукава засукав, Загорівся і потух, Хатинка для рябка. Вже й рукава засукав. Грицько Бойко От Іванко молодець!

Ледача подушка. Василь Сухомлинський

Оповідання Василя Сухомлинського про те, як дідусь навчив маленьку дівчинку Яринку долати ранкові лінощі. Ледача подушка. Василь Сухомлинський Маленькій Яринці треба рано-рано вставати, щоб до школи йти, а не хочеться, ой як не хочеться! Ввечері питає Яринка у дідуся: – Дідусю, чому вранці вставати не хочеться? Навчіть мене, дідусю, спати так, щоб хотілося вставати і йти

Ледача подушка. Василь Сухомлинський Read More »

Оповідання Василя Сухомлинського про те, як дідусь навчив маленьку дівчинку Яринку долати ранкові лінощі. Ледача подушка. Василь Сухомлинський Маленькій Яринці треба рано-рано вставати, щоб до школи йти, а не хочеться, ой як не хочеться! Ввечері питає Яринка у дідуся: – Дідусю, чому вранці вставати не хочеться? Навчіть мене, дідусю, спати так, щоб хотілося вставати і йти

Чарівниця, або подарунки феї. Шарль Перро

Казка для дітей дошкільного та шкільного віку. Жила-була вдова, а у неї дві дочки; старша до того на неї схожа і обличчям і вдачею, що, як кажуть, не розвів би їх. Вони були горді і непривітні, що, здається, ніхто б не погодився жити з ними. Молодша, навпаки, вдалась в батька лагідністю і ввічливістю, та ще

Чарівниця, або подарунки феї. Шарль Перро Read More »

Казка для дітей дошкільного та шкільного віку. Жила-була вдова, а у неї дві дочки; старша до того на неї схожа і обличчям і вдачею, що, як кажуть, не розвів би їх. Вони були горді і непривітні, що, здається, ніхто б не погодився жити з ними. Молодша, навпаки, вдалась в батька лагідністю і ввічливістю, та ще

Сонцева дочка (грузинська казка)

Що було, те було, а чого не було, того й не було. Жили собі троє братів, троє бідняків. Зорали вони своє маленьке поле й засіяли: один – ліворуч, другий – праворуч, третій – посередині. Виросла пшениця густа й висока, кращої й не буває! Та раптом бозна-звідки насунула хмара, вкрила небо, сипонув град, вибив жито на

Сонцева дочка (грузинська казка) Read More »

Що було, те було, а чого не було, того й не було. Жили собі троє братів, троє бідняків. Зорали вони своє маленьке поле й засіяли: один – ліворуч, другий – праворуч, третій – посередині. Виросла пшениця густа й висока, кращої й не буває! Та раптом бозна-звідки насунула хмара, вкрила небо, сипонув град, вибив жито на

В їжаковім вітряку. М. Стельмах (віршована казка)

В день врожаю так і сяк
Змайстрував їжак вітряк:
Стіни дранкою покрив,
Крила з лубу поробив.

В їжаковім вітряку. М. Стельмах (віршована казка) Read More »

В день врожаю так і сяк
Змайстрував їжак вітряк:
Стіни дранкою покрив,
Крила з лубу поробив.

Чому кріт не з’являється на світ? Михайло Стельмах. Віршована казка

У кротихи Сталось лихо, І кротиха Плаче тихо У норі Від світання Й до зорі. У кротихи Любий кротик — Чорна шубка, Чорний ротик — Розлінився В самий край: Не виходить Навіть в гай. У оселі, На постелі, Загорнувшись В кожушини, До полудня Спить дитина. А як встане, То в постіль Просить в мами Хліб

Чому кріт не з’являється на світ? Михайло Стельмах. Віршована казка Read More »

У кротихи Сталось лихо, І кротиха Плаче тихо У норі Від світання Й до зорі. У кротихи Любий кротик — Чорна шубка, Чорний ротик — Розлінився В самий край: Не виходить Навіть в гай. У оселі, На постелі, Загорнувшись В кожушини, До полудня Спить дитина. А як встане, То в постіль Просить в мами Хліб

Прокрутити вгору