Хоча Сірко і Мурчик жили в одному селі й на одній вулиці, бачилися щодня, проте знайомитися і ставати друзями не хотіли. Вони добре знали про неприязнь один до одного, якою ще жили їхні батьки, діди, прадіди. Тож і самі з малих літ вирішили залишатися ворогами. Коли мимоволі зустрічалися, то холодно дивилися один на одного, показували … Читати далі
Іван Франко. Збірка казок “Коли ще звірі говорили”. Мурко і Бурко. Іван Франко Був собі в одного господаря Кіт Мурко, а в другого Пес Бурко. Хоч Пес і Кіт звичайно не люблять один другого, та Мурко з Бурком із самого малку були великі приятелі. От одного разу, саме в жнива, коли всі з дому повибиралися … Читати далі
Такий уже розумний отой чорний собачка Булька: як кажуть, тільки й того, що по-людськи говорити не вміє. У що б не грали діти – і Булька тут. Якось повернувся Костик із школи, а в дворі граються хлопчики й дівчатка. – Давайте розділимось на дві команди: хто швидше естафету пронесе,- запропонував Костик. – Давай! – охоче … Читати далі
Біля цегляного хліва у дерев’яній буді живе собака Сірко. Весь чорний, ноги ж внизу білі, ніби взуті у світлі сап’янці, а над очима — сніжно-білі великі кружальця, що нагадують скельця окулярів. Його всі люблять. І він намагається віддячити за це і дорослим, і малюкам. Кожного, хто відчинить хвіртку і ступить на подвір’я, собака зустрічає по-різному: … Читати далі