Самотність. Василь Симоненко
Часом я самотній, ніби Крузо,Виглядаю з-за обрію кораблів.І думка безпорадно грузнеВ клейкім баговинні слів. На своєму дикому островіВ шкірянці з убитих надійШтрикаю небо очима гострими:— Де ти, П’ятнице мій? — Залпи відчаю рвуться з горла,Гуркотять у байдужу даль:— Пошли мені, Боже, хоч ворога,Коли друга послати жаль!