Щоб ніколи не було війни!

Збірник віршів, оповідань, казок, оповідок про війну, про солдатів, їхню мужність. Війна – це завжди горе, смерть, розруха, біль і втрата.

Нехай зібрані на цих сторінках матеріали допоможуть усвідомити підростаючому поколінню: ми повинні зробити все, щоби війні не було місця у нашому житті.

Мирного неба всім нам!

Учителю… Олег Герман

Учителю…Не гнівайтесь…Менісьогодні важко пояснить закони…не фізики,а ті,що… на війні –у скалочках розбитої ікони.Учителю…Мій брат тамще з весни…Сьогодні подзвониві тихо-тихопочав співати мрійні «Ясени»,які безжально знищивсхідний вихор.Учителю…Я мамі не казавпро це(вона вся сповнена тривоги)…Осіннім небом котиться грозаі розмиває вісточкам дороги.Ви нам відкрили таїну життя,закон любові,теорему роду,і щочервоно-чорне вишиття,то символнезнищенності народу.Учителю…

Учителю… Олег Герман Read More »

Учителю…Не гнівайтесь…Менісьогодні важко пояснить закони…не фізики,а ті,що… на війні –у скалочках розбитої ікони.Учителю…Мій брат тамще з весни…Сьогодні подзвониві тихо-тихопочав співати мрійні «Ясени»,які безжально знищивсхідний вихор.Учителю…Я мамі не казавпро це(вона вся сповнена тривоги)…Осіннім небом котиться грозаі розмиває вісточкам дороги.Ви нам відкрили таїну життя,закон любові,теорему роду,і щочервоно-чорне вишиття,то символнезнищенності народу.Учителю…

А сотню вже зустріли небеса… Максимлюк Людмила

А сотню вже зустріли небеса…Летіли легко, хоч Майдан ридав…І з кров’ю перемішана сльоза…А батько сина ще не відпускав…Й заплакав Бог, побачивши загін – Спереду – сотник, молодий, вродливий, І юний хлопчик в касці голубій, І вчитель літній – сивий-сивий…І рани їхні вже не їм болять, Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло Як крила ангела, злітаючи назад, Небесна сотня в вирій полетіла… 21.02 2014

А сотню вже зустріли небеса… Максимлюк Людмила Read More »

А сотню вже зустріли небеса…Летіли легко, хоч Майдан ридав…І з кров’ю перемішана сльоза…А батько сина ще не відпускав…Й заплакав Бог, побачивши загін – Спереду – сотник, молодий, вродливий, І юний хлопчик в касці голубій, І вчитель літній – сивий-сивий…І рани їхні вже не їм болять, Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло Як крила ангела, злітаючи назад, Небесна сотня в вирій полетіла… 21.02 2014

Найкращих забирають небеса. Максимлюк Людмила

Найкращих забирають небеса…А вересень тче чорну хустину…Як дощ осінній – падає сльоза –Не плачте, люди, я помер за Україну! Не тужи, матусю, я прийду у сні –Тихенько обійму тебе за плечі,Журавликом прилину навесні,Засвічу зірку у холодний вечір… Тримайтесь, тату, не повернусь я  живим…Так щось нестерпно палить груди,Я вмерти не боявся молодим –Дивитись страшно, коли гинуть люди.

Найкращих забирають небеса. Максимлюк Людмила Read More »

Найкращих забирають небеса…А вересень тче чорну хустину…Як дощ осінній – падає сльоза –Не плачте, люди, я помер за Україну! Не тужи, матусю, я прийду у сні –Тихенько обійму тебе за плечі,Журавликом прилину навесні,Засвічу зірку у холодний вечір… Тримайтесь, тату, не повернусь я  живим…Так щось нестерпно палить груди,Я вмерти не боявся молодим –Дивитись страшно, коли гинуть люди.

Не клубись густий тумане. Володимир Ладижець

Не клубись,Густий тумане.
Не вбіляй землі,Морозе,
Хай травиченькаНе в’янеПри гірській дорозі. Там солдатська є могила,Зліг в боюСолдат героєм,Там я квітоньки садилаВлітку під вербою. Хай цвітутьБарвисті рожіУ бійця над головою,Хай усі,Усі прохожіВклонятьсяГерою!

Не клубись густий тумане. Володимир Ладижець Read More »

Не клубись,Густий тумане.
Не вбіляй землі,Морозе,
Хай травиченькаНе в’янеПри гірській дорозі. Там солдатська є могила,Зліг в боюСолдат героєм,Там я квітоньки садилаВлітку під вербою. Хай цвітутьБарвисті рожіУ бійця над головою,Хай усі,Усі прохожіВклонятьсяГерою!

Бабуся. Пилип Бабанський (оповідання)

Бабуся. Пилип Бабанський

Після того як у новому мікрорайоні заселили ще один будинок, у класі появився новачок – Максим, білявий хлопець з розумними сірими очима. Він завжди був акуратно одягнений, на уроках сидів тихо, вчительку слухав уважно. На перервах нікого не чіпав. А коли здоровило Люсик якось штурхнув його, Максим блискавично крутнувся – і Люсик опинився на землі.

Бабуся. Пилип Бабанський (оповідання) Read More »

Після того як у новому мікрорайоні заселили ще один будинок, у класі появився новачок – Максим, білявий хлопець з розумними сірими очима. Він завжди був акуратно одягнений, на уроках сидів тихо, вчительку слухав уважно. На перервах нікого не чіпав. А коли здоровило Люсик якось штурхнув його, Максим блискавично крутнувся – і Люсик опинився на землі.

Моя улюблениця. Микола Магера (оповідання)

То було за Виборгом, що недалеко Санкт-Петербурга, у липні 1944 року. Ми тримали оборону у лісі, який нагадував частокіл з товстих цурпалок. Це була робота снарядів і бомб, куль і мін. А ще не бачив там жодної живої пташки, навіть комарі покинули ті вогняні місця. Десь о десятій ранку почався запеклий бій з німецько-фашистськими військами.

Моя улюблениця. Микола Магера (оповідання) Read More »

То було за Виборгом, що недалеко Санкт-Петербурга, у липні 1944 року. Ми тримали оборону у лісі, який нагадував частокіл з товстих цурпалок. Це була робота снарядів і бомб, куль і мін. А ще не бачив там жодної живої пташки, навіть комарі покинули ті вогняні місця. Десь о десятій ранку почався запеклий бій з німецько-фашистськими військами.

Яблука доспіли, яблука червоні!.. Максим Рильський

Поезія про прощання з коханою, про війну, про любов, про справжні почуття. “Вміє розставатись той, хто вмів любить” – Максим Рильсикий. Яблука доспіли, яблука червоні!.. Максим Рильський Яблука доспіли, яблука червоні! Ми з тобою йдемо стежкою в саду. Ти мене, кохана, проведеш до поля, Я піду — і, може, більше не прийду. Вже й любов

Яблука доспіли, яблука червоні!.. Максим Рильський Read More »

Поезія про прощання з коханою, про війну, про любов, про справжні почуття. “Вміє розставатись той, хто вмів любить” – Максим Рильсикий. Яблука доспіли, яблука червоні!.. Максим Рильський Яблука доспіли, яблука червоні! Ми з тобою йдемо стежкою в саду. Ти мене, кохана, проведеш до поля, Я піду — і, може, більше не прийду. Вже й любов

Ми хочемо миру! (збірник віршів для дітей)

Ми хочемо миру. Збірник віршів

Віршики присвячені темі миру: “Пісня про мир”, “Прапорець”, “Ремі”, “На будові”, Хай буде мир на всій землі”, “Прикордонник” (1961 рік, видавництво «Дитвидав») Пісня про мир. Марія Пригара Летить наша пісняДо сонця, до зір —Це пісня про щастя,Це пісня про мир.Співають цю пісню,Твою і мою,Маленькі в’єтнамціВ далекім краю.Співають цю піснюКорейці малі,Її не убилиЗагарбники злі.Вона долітаєЗ-за рік

Ми хочемо миру! (збірник віршів для дітей) Read More »

Віршики присвячені темі миру: “Пісня про мир”, “Прапорець”, “Ремі”, “На будові”, Хай буде мир на всій землі”, “Прикордонник” (1961 рік, видавництво «Дитвидав») Пісня про мир. Марія Пригара Летить наша пісняДо сонця, до зір —Це пісня про щастя,Це пісня про мир.Співають цю пісню,Твою і мою,Маленькі в’єтнамціВ далекім краю.Співають цю піснюКорейці малі,Її не убилиЗагарбники злі.Вона долітаєЗ-за рік

Гей, вдарте в струни, кобзарі… Павло Тичина

Гей, вдарте в струни, кобзарі,Натхніть серця піснями!Вкраїнські прапори вгорі —Мов сонце над степами… Гей, рясно всипте цвітом шлях,У дзвони задзвоніте!Вкраїнське військо на поляхЙде, славою повите. Дзвенять слова мов у срібліБратерськії, веселі.А десь на морі корабліРозбилися об скелі… Земля схотіла жити знов —Шумлять потужно ріки.Благословіть ви чесну кров,Хвала борцям навіки! Хвала борцям, що на зоріЛягли в

Гей, вдарте в струни, кобзарі… Павло Тичина Read More »

Гей, вдарте в струни, кобзарі,Натхніть серця піснями!Вкраїнські прапори вгорі —Мов сонце над степами… Гей, рясно всипте цвітом шлях,У дзвони задзвоніте!Вкраїнське військо на поляхЙде, славою повите. Дзвенять слова мов у срібліБратерськії, веселі.А десь на морі корабліРозбилися об скелі… Земля схотіла жити знов —Шумлять потужно ріки.Благословіть ви чесну кров,Хвала борцям навіки! Хвала борцям, що на зоріЛягли в

Я утверждаюсь. Павло Тичина

Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.

Я утверждаюсь. Павло Тичина Read More »

Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.

Вірші Ліни Костенко про війну

Вірші Ліни Костенко про війну, її наслідки, про біль і розруху, які несе війна з собою і залишає після себе. Вірші для дітей і дорослих.  Мій перший вірш написаний в окопі. Ліна Костенко Мій перший вірш написаний в окопі, На тій сипкій од вибухів стіні, Коли згубило зорі в гороскопі Моє дитинство, вбите не війні.

Вірші Ліни Костенко про війну Read More »

Вірші Ліни Костенко про війну, її наслідки, про біль і розруху, які несе війна з собою і залишає після себе. Вірші для дітей і дорослих.  Мій перший вірш написаний в окопі. Ліна Костенко Мій перший вірш написаний в окопі, На тій сипкій од вибухів стіні, Коли згубило зорі в гороскопі Моє дитинство, вбите не війні.

Боже, вислухай благання

Боже, вислухай благання – нищить недоля наш край. В єдності сила народу, Боже, нам єдність подай. Боже, здійми з нас кайдани, не дай загинуть в ярмі, волю зішли Україні, щастя і долю дай їй. Боже, дай мир Україні, дочок й синів бережи, змилуйся Боже єдиний, не дай лютувати війні. Боже, прости нам провини, людям зішли

Боже, вислухай благання Read More »

Боже, вислухай благання – нищить недоля наш край. В єдності сила народу, Боже, нам єдність подай. Боже, здійми з нас кайдани, не дай загинуть в ярмі, волю зішли Україні, щастя і долю дай їй. Боже, дай мир Україні, дочок й синів бережи, змилуйся Боже єдиний, не дай лютувати війні. Боже, прости нам провини, людям зішли

Малий партизан. Петро Панч (уривок)

Щоби куля не стріляла татка, хлопчик Василько готовий на подвиг. Чудове оповідання для дітей і дорослих. Малий партизан. Петро Панч Уривок Василько надів сорочечку й штанці з одною шлейкою, а кашкет із зіркою затиснув під пахи у її побіг на хутір. Шарко охоче гайнув за ним. Щойно Василько минув окоп, як на галявині побачив біляків.

Малий партизан. Петро Панч (уривок) Read More »

Щоби куля не стріляла татка, хлопчик Василько готовий на подвиг. Чудове оповідання для дітей і дорослих. Малий партизан. Петро Панч Уривок Василько надів сорочечку й штанці з одною шлейкою, а кашкет із зіркою затиснув під пахи у її побіг на хутір. Шарко охоче гайнув за ним. Щойно Василько минув окоп, як на галявині побачив біляків.

День миру (21 вересня)

У 1981 році Генеральна асамблея Організації Об’єднаних Націй підтримала ініціативу Міжнародної асоціації ректорів університетів та наголосила про заснування Міжнародного року миру та Міжнародного дня миру. У вересні 2001 року, 20 років тому, Генеральна Асамблея ООН остаточно утвердила дату святкування Міжнародного дня миру – 21 вересня. У Резолюції було запропоновано відзначати цей урочистий день припиненням вогню,

День миру (21 вересня) Read More »

У 1981 році Генеральна асамблея Організації Об’єднаних Націй підтримала ініціативу Міжнародної асоціації ректорів університетів та наголосила про заснування Міжнародного року миру та Міжнародного дня миру. У вересні 2001 року, 20 років тому, Генеральна Асамблея ООН остаточно утвердила дату святкування Міжнародного дня миру – 21 вересня. У Резолюції було запропоновано відзначати цей урочистий день припиненням вогню,

Пам’ять. Леонід Горлач

А це вже про наше сьогодення. Невеличкий, але глибокий за змістом вірш Леоніда Горлача «Пам’ять» Пам’ять. Леонід Горлач З часів печерних, що зайшли за хмари, З часів нових, що хмарами встають, Вожді вчиняють між собою чвари, Народи ж кров невинну щедро ллють. Та є війна, коли тебе у вбивці Записують і є свята війна, Коли

Пам’ять. Леонід Горлач Read More »

А це вже про наше сьогодення. Невеличкий, але глибокий за змістом вірш Леоніда Горлача «Пам’ять» Пам’ять. Леонід Горлач З часів печерних, що зайшли за хмари, З часів нових, що хмарами встають, Вожді вчиняють між собою чвари, Народи ж кров невинну щедро ллють. Та є війна, коли тебе у вбивці Записують і є свята війна, Коли

Вірші про війну. Микола Уманець

Вірші, які не залишать байдужим нікого: “Нам не треба війни”, “Не забувають матері”, “Журавлі”, “Зупинись” та ін. Вірші про війну, солдатів, їх матерів, які не перестають чекати коханих дітей, та вірші про довгожданий мир. Журавлі. Микола Уманець Журавлі летять спокійним клином, Розрізають синю височінь І летять, курличуть безупинно В далечінь, безкрайню далечінь. Вийде мати одинока в

Вірші про війну. Микола Уманець Read More »

Вірші, які не залишать байдужим нікого: “Нам не треба війни”, “Не забувають матері”, “Журавлі”, “Зупинись” та ін. Вірші про війну, солдатів, їх матерів, які не перестають чекати коханих дітей, та вірші про довгожданий мир. Журавлі. Микола Уманець Журавлі летять спокійним клином, Розрізають синю височінь І летять, курличуть безупинно В далечінь, безкрайню далечінь. Вийде мати одинока в

Вірші до Дня перемоги. Наталя Ганжела

Ніхто не забутий, ніщо не забуте! Наталя Ганжела Низький Вам уклін, Ветерани-герої, За сльози, що Вами утерті, За те, що Ви нас закривали собою І світ рятували від смерті. За те, що Вам волю вдалось повернути – Ніхто не забутий, ніщо не забуте! Подяка довічна за подвиги Ваші, Усім, хто упав, хто підвівся. Всі вдячні Вам

Вірші до Дня перемоги. Наталя Ганжела Read More »

Ніхто не забутий, ніщо не забуте! Наталя Ганжела Низький Вам уклін, Ветерани-герої, За сльози, що Вами утерті, За те, що Ви нас закривали собою І світ рятували від смерті. За те, що Вам волю вдалось повернути – Ніхто не забутий, ніщо не забуте! Подяка довічна за подвиги Ваші, Усім, хто упав, хто підвівся. Всі вдячні Вам

Страшний сон. В. Дворецька

Грався із хлопцями я у війну, Мав перемогу «в бою» не одну. Навіть незчувся, як день промайнув Стомлений, в ліжко упав — і заснув. Раптом будинок здригатись почав, Зопалу я на подвір’я помчав. Постріли чути і щось гуркотить, Бомба на мене із свистом летить! Я припадаю грудьми до землі, Все потонуло у чорній імлі. Очі

Страшний сон. В. Дворецька Read More »

Грався із хлопцями я у війну, Мав перемогу «в бою» не одну. Навіть незчувся, як день промайнув Стомлений, в ліжко упав — і заснув. Раптом будинок здригатись почав, Зопалу я на подвір’я помчав. Постріли чути і щось гуркотить, Бомба на мене із свистом летить! Я припадаю грудьми до землі, Все потонуло у чорній імлі. Очі

Вірші про війну і День перемоги (Друга світова війна)

Біля пам’ятника. М. Станович Він стоїть… Кам’яне мовчання Поглядає на нас з висоти… Зникла в мами надія остання: Не повернеться син із війни. І тепер уже мама не випере Для синка кам’яну сорочку, Її вітер гарячий висушить, І дощі у росі прополощуть. Він зостався — гранітний велетень Між будинків цементних і сірих. Та для мами він

Вірші про війну і День перемоги (Друга світова війна) Read More »

Біля пам’ятника. М. Станович Він стоїть… Кам’яне мовчання Поглядає на нас з висоти… Зникла в мами надія остання: Не повернеться син із війни. І тепер уже мама не випере Для синка кам’яну сорочку, Її вітер гарячий висушить, І дощі у росі прополощуть. Він зостався — гранітний велетень Між будинків цементних і сірих. Та для мами він

Степом, степом йшли у бій солдати. Микола Негода

Степом, степом йшли у бій солдати. Степом, степом – обрій затягло. Мати, мати стала коло хати, А навкруг в диму село. Степом, степом розгулись гармати, Степом, степом – клекiт нароста. Степом, степом падають солдати, А навкруг шумлять жита. Степом, степом поросли берізки, Степом, степом сонце розлилось. Степом, степом – встали обеліски, А навкруг розлив колось.

Степом, степом йшли у бій солдати. Микола Негода Read More »

Степом, степом йшли у бій солдати. Степом, степом – обрій затягло. Мати, мати стала коло хати, А навкруг в диму село. Степом, степом розгулись гармати, Степом, степом – клекiт нароста. Степом, степом падають солдати, А навкруг шумлять жита. Степом, степом поросли берізки, Степом, степом сонце розлилось. Степом, степом – встали обеліски, А навкруг розлив колось.

Мамина молитва. Лора Милавская

Мамина молитва. Лора Милавская

На покуті старенької хатини Висить ікона з давніх ще часів, Як оберіг прадавньої родини, Як символ милосердності Богів. Біля ікони, мати посивіла, Навколішки стоїть та б’є чолом. Вона у Бога милості просила, Щоб всій родині долі прибуло. «Дай, Господи, синам у щасті жити! Та від хвороб лихих їх збережи! Нехай не знають горя мої діти:

Мамина молитва. Лора Милавская Read More »

На покуті старенької хатини Висить ікона з давніх ще часів, Як оберіг прадавньої родини, Як символ милосердності Богів. Біля ікони, мати посивіла, Навколішки стоїть та б’є чолом. Вона у Бога милості просила, Щоб всій родині долі прибуло. «Дай, Господи, синам у щасті жити! Та від хвороб лихих їх збережи! Нехай не знають горя мої діти:

На цвинтарі старому ані брами. Василь Ковтун

На цвинтарі старому ані брами, Ані хрестів, закопаних між брил, Лиш бур’яни, похилені вітрами До перемелених недолею могил. Лиш чорний ворон оглядає лихо, Неначе сторож, схований в імлі, Та тінь бабусі, що присіла тихо, Коліном притулившись до землі. І більш нічого, тільки мертва тиша, Лиш неозора і туманна даль, І тільки ворон, що траву колише,

На цвинтарі старому ані брами. Василь Ковтун Read More »

На цвинтарі старому ані брами, Ані хрестів, закопаних між брил, Лиш бур’яни, похилені вітрами До перемелених недолею могил. Лиш чорний ворон оглядає лихо, Неначе сторож, схований в імлі, Та тінь бабусі, що присіла тихо, Коліном притулившись до землі. І більш нічого, тільки мертва тиша, Лиш неозора і туманна даль, І тільки ворон, що траву колише,

Прокрутити вгору