Оповідання

Будяки. Іван Франко

Ученик станув перед учителем, весь запаленілий, весь тремтячи з обурення. — Учителю,— мовив він, ледве переводячи дух. — Ти післав мене між людей, і велів жити серед них десять літ, і брати участь у їх житті, і придивлятися їх ділам… Він урвав, задихавшися. — А ти приходиш по році і, як бачу, не дуже задоволений,— […]

Будяки. Іван Франко Read More »

Ученик станув перед учителем, весь запаленілий, весь тремтячи з обурення. — Учителю,— мовив він, ледве переводячи дух. — Ти післав мене між людей, і велів жити серед них десять літ, і брати участь у їх житті, і придивлятися їх ділам… Він урвав, задихавшися. — А ти приходиш по році і, як бачу, не дуже задоволений,—

Кукурікали півні на рушниках… Василь Симоненко

В Ониськи дерев’яніли ноги, коли десь поруч дзве­нів його голос. Вона завжди йшла повз нього ледве жива і не сміла повести навіть бровою в його бік. А Віктор кричав: — Онисько! Коли ти скажеш, що я для тебе найкра­щий?— Як надоїш од цапа повну дійницю молока, — шма­гонула дівчина.— Я не буду бігати за тобою,

Кукурікали півні на рушниках… Василь Симоненко Read More »

В Ониськи дерев’яніли ноги, коли десь поруч дзве­нів його голос. Вона завжди йшла повз нього ледве жива і не сміла повести навіть бровою в його бік. А Віктор кричав: — Онисько! Коли ти скажеш, що я для тебе найкра­щий?— Як надоїш од цапа повну дійницю молока, — шма­гонула дівчина.— Я не буду бігати за тобою,

Вино з троянд. Василь Симоненко

На неї задивлялися навіть дідугани, і вже рідко який хлопець не міряв очима з голови до п’ят. В одних у зорі світилося захоплення, в других — неприхована хіть, а тре­ті милувалися нею, як шедевром краси. Коли вона кида­ла чорні коси на пружні груди і пливла селом з сапкою на плечі, хлопці божеволіли. Приходили боязко до

Вино з троянд. Василь Симоненко Read More »

На неї задивлялися навіть дідугани, і вже рідко який хлопець не міряв очима з голови до п’ят. В одних у зорі світилося захоплення, в других — неприхована хіть, а тре­ті милувалися нею, як шедевром краси. Коли вона кида­ла чорні коси на пружні груди і пливла селом з сапкою на плечі, хлопці божеволіли. Приходили боязко до

Бабуся. Пилип Бабанський (оповідання)

Бабуся. Пилип Бабанський

Після того як у новому мікрорайоні заселили ще один будинок, у класі появився новачок – Максим, білявий хлопець з розумними сірими очима. Він завжди був акуратно одягнений, на уроках сидів тихо, вчительку слухав уважно. На перервах нікого не чіпав. А коли здоровило Люсик якось штурхнув його, Максим блискавично крутнувся – і Люсик опинився на землі.

Бабуся. Пилип Бабанський (оповідання) Read More »

Після того як у новому мікрорайоні заселили ще один будинок, у класі появився новачок – Максим, білявий хлопець з розумними сірими очима. Він завжди був акуратно одягнений, на уроках сидів тихо, вчительку слухав уважно. На перервах нікого не чіпав. А коли здоровило Люсик якось штурхнув його, Максим блискавично крутнувся – і Люсик опинився на землі.

Калина. Микола Магера

Калина.Микола Магера

“Бережіть природу, діти!” – так і кричить кожною своєю буковкою оповідання Миколи Магери “Калина”. Читайте це оповідання у нас на МегаЗнайка! Калина.Микола Магера На горбку пишалася своєю осінньою вродою розкішна калина. Од самого вершечка зайнялася вона гарячим полум’ям. Радісно перешіптувались зубчасті листочки від легенького подиху вітру. А з-поміж них визирали важкі коралові кетяги. Поруч ріс

Калина. Микола Магера Read More »

“Бережіть природу, діти!” – так і кричить кожною своєю буковкою оповідання Миколи Магери “Калина”. Читайте це оповідання у нас на МегаЗнайка! Калина.Микола Магера На горбку пишалася своєю осінньою вродою розкішна калина. Од самого вершечка зайнялася вона гарячим полум’ям. Радісно перешіптувались зубчасті листочки від легенького подиху вітру. А з-поміж них визирали важкі коралові кетяги. Поруч ріс

Повінь. Василь Чухліб

Десні — повінь. Навколо вода, берегів не видно. Верби у воді стоять, гілля полощуть. Поміж вербами човен пливе. А в човні — Тетянка з татом. Над водою, на вербовій гілці, пухова рукавичка гойдається. — Хтось рукавичку на вербу закинув! — дивується Тетянка. — То ремезкове гніздо. Маленький ремезок, непринадний, а бач, який майстер! — розповідає

Повінь. Василь Чухліб Read More »

Десні — повінь. Навколо вода, берегів не видно. Верби у воді стоять, гілля полощуть. Поміж вербами човен пливе. А в човні — Тетянка з татом. Над водою, на вербовій гілці, пухова рукавичка гойдається. — Хтось рукавичку на вербу закинув! — дивується Тетянка. — То ремезкове гніздо. Маленький ремезок, непринадний, а бач, який майстер! — розповідає

Калина. Борис Харчук

Калина. Борис Харчук

Бабуня Настя нічого так не любить, як садити дерево. Вона каже: — Завжди знайдеться місце, де його посадити. А хто за це не дбає, той або байдужий, або сліпий до краси. Коло бабуниної хати ростуть вишні. За порогом повно квітів. Біля хвіртки — кучерявий бузок. А від вулиці — явори. Позаторік бабуня принесла з лісу

Калина. Борис Харчук Read More »

Бабуня Настя нічого так не любить, як садити дерево. Вона каже: — Завжди знайдеться місце, де його посадити. А хто за це не дбає, той або байдужий, або сліпий до краси. Коло бабуниної хати ростуть вишні. За порогом повно квітів. Біля хвіртки — кучерявий бузок. А від вулиці — явори. Позаторік бабуня принесла з лісу

Верес. Володимир Пархоменко

Верес. Володимир Пархоменко

Цікаве природнице оповідання для дітей про те, що таке верес і чому місяць вересень називають вереснем. Верес. Володимир Пархоменко Усяка пора року по-своєму хороша. Напровесні гарно в степу. Влітку тягне на річку. Перші дні осені, коли ще по-літньому припікає сонце, буяє зелень і тільки де-не-де замайорить жовтий листок, найкраще зустріти у хвойному лісі… У сосняку

Верес. Володимир Пархоменко Read More »

Цікаве природнице оповідання для дітей про те, що таке верес і чому місяць вересень називають вереснем. Верес. Володимир Пархоменко Усяка пора року по-своєму хороша. Напровесні гарно в степу. Влітку тягне на річку. Перші дні осені, коли ще по-літньому припікає сонце, буяє зелень і тільки де-не-де замайорить жовтий листок, найкраще зустріти у хвойному лісі… У сосняку

Хоробрий муравлик. Оповідання Олега Буценя

Зірвав вітер листок з дерева. Листок востаннє покружляв у повітрі і впав у калюжу. Придивився я до нього, бачу — на ньому муравлик сидить. Завмер бідолаха з переляку після такого польоту. Та ось трохи очуняв, став бігати по листочку. Підбіжить до краю, нахилить голівку, поведе вусиками,— вода! — і назад. До іншого краю примчить —

Хоробрий муравлик. Оповідання Олега Буценя Read More »

Зірвав вітер листок з дерева. Листок востаннє покружляв у повітрі і впав у калюжу. Придивився я до нього, бачу — на ньому муравлик сидить. Завмер бідолаха з переляку після такого польоту. Та ось трохи очуняв, став бігати по листочку. Підбіжить до краю, нахилить голівку, поведе вусиками,— вода! — і назад. До іншого краю примчить —

Полохливий гриб. Олег Буцень. Оповідання

Полохливий гриб. Олег Буцень

Виткнувся із землі грибок маслючок. Ніжка товстенька, брунатний капелюшок на самі вуха насунутий, щоб ніхто його не знайшов. — З днем народження! — ласкаво привітав його кущик травички і розсунув стеблинки, місцем поступився. А невеличка гілка осики, яка простяглася понад самою землею, зронила на грибок кілька пожовклих листочків. — Щоб ніхто не помітив,— сказала.— Рости

Полохливий гриб. Олег Буцень. Оповідання Read More »

Виткнувся із землі грибок маслючок. Ніжка товстенька, брунатний капелюшок на самі вуха насунутий, щоб ніхто його не знайшов. — З днем народження! — ласкаво привітав його кущик травички і розсунув стеблинки, місцем поступився. А невеличка гілка осики, яка простяглася понад самою землею, зронила на грибок кілька пожовклих листочків. — Щоб ніхто не помітив,— сказала.— Рости

Квітка сонця. Василь Сухомлинський

Квітка сонця. Василь Сухомлинський

На високому стеблі — велика квітка з золотими пелюстками. Вона схожа на сонце. Тому й називають квітку соняшником. Спить уночі соняшник, схиливши золоті пелюстки. Та як тільки сходить ранкова зоря, пелюстки тремтять. То соняшник жде сходу сонця. Ось уже сонце викотилося з-за обрію. Соняшник повертає до нього свою золоту голівку й дивиться, дивиться на червоне

Квітка сонця. Василь Сухомлинський Read More »

На високому стеблі — велика квітка з золотими пелюстками. Вона схожа на сонце. Тому й називають квітку соняшником. Спить уночі соняшник, схиливши золоті пелюстки. Та як тільки сходить ранкова зоря, пелюстки тремтять. То соняшник жде сходу сонця. Ось уже сонце викотилося з-за обрію. Соняшник повертає до нього свою золоту голівку й дивиться, дивиться на червоне

Верба. Г. Смик. Про вербу як народний символ України

Вірші про вербу для дітей

Верба слуха соловейка, Дивиться в криницю, – писав Тарас Шевченко. Верба… Ну що з неї візьмеш? Груші на ній не ростуть. І не тільки груші, а, як свідчить підтекст народного прислів’я, на ній взагалі ніякі плоди не ростуть. Одне слово – верба, та й годі. Але ж гляньте на неї ранньої весни, коли всі дерева

Верба. Г. Смик. Про вербу як народний символ України Read More »

Верба слуха соловейка, Дивиться в криницю, – писав Тарас Шевченко. Верба… Ну що з неї візьмеш? Груші на ній не ростуть. І не тільки груші, а, як свідчить підтекст народного прислів’я, на ній взагалі ніякі плоди не ростуть. Одне слово – верба, та й годі. Але ж гляньте на неї ранньої весни, коли всі дерева

Бджолина музика. Василь Сухомлинський

З ранку до вечора на пасіці дзвенить бджолина музика. Заплющиш очі – чуєш, немов струна бринить. Де ця струна? Може,  у вуликах? Може, сидять там бджілки і грають на якомусь дивному інструменті? Бо бринить музика скрізь: і біля вуликів, і в саду, і в квітучій гречці.  Весь світ співає. I синє небо,  і сонце –

Бджолина музика. Василь Сухомлинський Read More »

З ранку до вечора на пасіці дзвенить бджолина музика. Заплющиш очі – чуєш, немов струна бринить. Де ця струна? Може,  у вуликах? Може, сидять там бджілки і грають на якомусь дивному інструменті? Бо бринить музика скрізь: і біля вуликів, і в саду, і в квітучій гречці.  Весь світ співає. I синє небо,  і сонце –

Прокрутити вгору