У гості до конвалії. Василь Сухомлинський

Вилетіла з вулика бджілка . Літає над пасікою й прислухається . Чує, десь далеко – далеко дзвенять голосні дзвіночки. Летить бджілка на музику дзвіночків .

Прилітає до лісу. А то дзвонять квітки конвалії. Кожна квітка – маленький срібний дзвіночок. Усередині – золотий молоточок. Б’є молоточок по сріблу – лунає дзвін, аж до пасіки лине . Ото так конвалія кличе бджілку. Полетіла бджілка, зібрала з квітки пилок.

– Дякую, квітко…

А квітка мовчала. Тільки тихо кивала голівкою.

Бджола зрозуміла: це конвалія відповідає на її подяку. Понесла бджола пилок діткам.