Василь Сухомлинський “У гості до конвалії”, або “Як Бджола конвалію знайшла”
Вилетіла Бджола з вулика, покружляла над пасікою.
Чує, десь далеко-далеко дзвенять дзвіночки. Полетіла Бджола на музику дзвіночків.
Прилетіла до лісу. На галявині — конвалії. Кожна квітка — маленький срібний дзвіночок. Усередині — золотий молоточок. Б’є молоточок по сріблу — лунає дзвін.
І в степу, і на пасіці чути. Так Конвалія кличе Бджолу.
Сіла Бджола на квітку, взяла нектар.
— Дякую тобі, Конваліє, — сказала Бджола.
Квітка мовчала. Вона не вміла говорити. Вона лише зніяковіла, нахилила голівку.
Бджола зрозуміла: це Конвалія відповідає на її подяку.
Понесла Бджола нектар діткам.
