Коли повертається з вирію зозулька, вже і в лісі, і в гаї стоїть зелений світанок.
— Ку-ку, ку-ку!— озивається вона.
Щодень більшають на деревах листочки, простягають зелені рученята до сонечка молоді пагінці, темнішає в лісі.
Коли раптом виповзає на молоде листя велика волохата гусінь!
— Бр-р-р…—тремтить від страху синиця.
— Йой!…—задкує мухоловка.
— Тюй-тюй-тюй!—репетує переляканий повзик. А гусінь уже маламурить ніжне листячко.
— Треба зозулю покликати!— гукає хтось. —Тільки вона цієї гусені не боїться…
Прилетіла зозулька і всю гусінь винищила. От добре, що в нашому лісі живе така пташка!
