Вірші про весну. Василь Діденко

Зміст сторінки

Десь подівся пролісок. Василь Діденко

Десь подівся пролісок,
та весні не край,—
знов зозулі голосом
закукукав гай.

Галявину виткали
сонця промінці.
І торкає квіткою
вишня по руці.

Вітер поміж кленами
грає в сопілки.
Косами зеленими
мають берізки.

Тієї, що у березні,
нема на річці криженьки.
Кульбабки жовті в березі
росою миють ніженьки.

Весна дзвенить, весна ґуля,
вкриває листям пагілля.
Весна зими не слухає,
погожим вітром дмухає.

Метелик — наче квіточка.
Він — ранній вісник літечка.
Нехай йому літається,
коли тепло вертається.

Край городу вишні білі
наробили заметілі —
розметали пелюстки.
Понад луки, понад поле
поспішають бистрі бджоли
мед збирати залюбки.

Я беру тоненьку гілку.
А вона:
— Пусти, Васильку,—
так почулося мені,—
не ламай мойого цвіту:
скоро-скоро бути літу —
вродять вишеньки смачні.

Поділіться з друзями: