Зміст сторінки
Цікаві факти про найближчу зірку до планети Земля – цікавинки про Сонце.
Цікавинки про сонце (відео)
3 травня – День Сонця (National Day of the Sun)
Сонце, вітер, морські хвилі і біомаса є енергетичною сировиною, яка постійно оточує нас і яку легко використовувати. Її не треба видобувати з землі. Вона не призводить до утворення радіоактивних відходів, а токсичних не дає зовсім. Це відновлювальна енергія.
Для того, щоб привернути увагу до можливості використання відновлюваних джерел енергії, Європейське відділення Міжнародного товариства сонячної енергії (МОСЕ) (ISES-Europe) з 1994 року ініціювало проведення щорічного Дня Сонця.
Сонце і температура на Землі
Температура на нашій планеті коливається приблизно від -50° до + 50°. Земля віддалена від Сонця рівно настільки, на скільки необхідно, що б Сонце належним чином обігрівало нас. Ні більше, ні менше! Якби відстань від землі до Сонця скоротилося на 5%, то Земля стала б непридатна для життя. А якби ця відстань збільшилася всього на 1%, то наша планета б захолонула.
Сонце — найближча до Землі зоря
Сонце — гігантська плазмова куля, розташована від нас на відстані майже 150 млн км, всередині якої відбуваються термоядерні реакції. Наше світило є типовою зорею класу G, що перебуває в середині свого життєвого циклу. Температура його поверхні складає 5780 Кельвінів. Через це спектр його випромінювання майже білий. Жовтуватий колір виникає під час проходження його променів крізь земну атмосферу.
Сонце – найближча до Землі зірка, всі інші перебувають від нас незмірно далі. Наприклад, найближча до нас зірка Проксіма із системи a Центавра в 2500 разів далі Сонця.
Розповсюдження світил різного розміру у Всесвіті не однакове. Тому Сонце насправді є більшим, ніж 90 відсотків зір у його оточенні.
Можливо, інші зорі — теж чиїсь сонця. Джерело: www.optics-trade.eu
Сонце в Місяць
Сонце знаходиться від Землі на відстані, яке в 400 разів перевищує відстань від Землі до Місяця. Вражає те, що сонячна куля за розмірами в 400 разів більше Місяця. Але візуально Сонце і Місяць мають однакові розміри і займають однаковий простір в небі, діаметр же Сонця в сотні разів перевищує діаметр Землі і якби воно було порожнім всередині, то могло б вмістити в себе більше 1 мільйона Земель.
Елемент гелій отримав свою назву від Сонця
Коли люди вперше спробували визначити хімічний склад нашої зорі за її спектром, то побачили лінії випромінювання невідомого елемента. Деякий час вважалося, що він присутній тільки там, тому його назвали на честь грецького бога Сонця — гелієм. Пізніше цю речовину знайшли й на Землі, але назва лишилася.
Сонце складається з гелію приблизно на чверть. Ще 73 відсотки складає водень, решту — важчі елементи. Саме завдяки термоядерній реакції перетворення водню на гелій наше світило отримує енергію.
Гелій — елемент, знайдений на Сонці
Маса Сонця у 500 разів більша, ніж в усіх планет навколо нього
Сонце складає 99,866 відсотка маси Сонячної системи. Це означає, що воно важить приблизно у 500 разів більше, ніж усі планети та астероїди разом узяті. Навіть маса Юпітера складає всього одну тисячну від маси нашого світила.
Що стосується Землі, то вона приблизно у 333 тис. разів легша за Сонце. Всередині нього могли б поміститися 1,3 млн землеподібних планет. При цьому густина нашої зорі приблизно на 40 відсотків більша, ніж у води.
Сонце набагато більше за усі планети разом узяті.
Сонце має корону
Сонячна корона — це зовнішня оболонка нашого світила. Вона складається з протуберанців і різноманітних плазмових вивержень. Зазвичай ці утворення мають протяжність у сотні тисяч кілометрів, тобто є довшими, ніж відстань від Землі до Місяця.
При цьому сонячна корона — одна з найгарячіших частин нашого світила. В середньому її температура складає 1 — 2 млн кельвінів. Однак інколи у ній виникають гарячі ділянки, спека в яких може сягати 20 млн кельвінів. Сонячну корону можна побачити з Землі, якщо спостерігати за нашим світилом під час його повного затемнення Місяцем.
На Сонці є плями
Шар поверхні Сонця, який випромінює видиме світло, називається фотосферою. У ній існують холодніші ділянки, що видаються темними. Дивитися на наше світило крізь телескоп не можна, але якщо застосувати темні фільтри, то великі групи плям стають видимими.
Сонячні плями — це ділянки на поверхні Сонця, де силові лінії його магнітного поля перекручуються і розриваються. Через це саме в таких районах виникають потужні викиди плазми, які називаються сонячними спалахами. Для вивчення цих процесів запущений апарат Solar Orbiter.
Сонячний вітер може викликати магнітні бурі на Землі
Магнітне поле Сонця весь час прискорює заряджені частинки, які називаються сонячним вітром. Зазвичай його інтенсивність занадто слабка, щоб нашкодити людям на Землі.
Але під час сонячних спалахів може викидатися велика кількість заряджених частинок. Іноді при цьому від нашої зорі може навіть відірватися великий шматок плазми. Це явище називається корональним викидом.
Якщо такі частинки чи плазма зустрічаються з нашою планетою, то взаємодіють з її магнітним полем і атмосферою. Виникає магнітна буря, що може проявлятись у вигляді полярних сяйв. Через це трапляються порушення роботи електричної та радіоапаратури, погіршується самопочуття людей із хронічними захворюваннями.
Активність Сонця змінюється з певним періодом
Спалахи на Сонці відбуваються хаотично, в тому сенсі, що ніхто впевнено не може сказати, коли якась із плям, що в цей момент є на поверхні світила, вибухне. Можливо, за цим стоїть певний механізм, якого ми поки не розуміємо.
Але кількість плям підкоряється певній періодичності. За 11 років вона послідовно проходить максимум і мінімум. Зараз іде 25-й цикл від початку спостережень за нашим світилом. Наступний пік його активності припаде на 2025 рік. Чим саме викликана така періодичність і чи не змінюється період коливань із часом, вчені не знають.
Повні сонячні затемнення колись припиняться
Сонячне затемнення — це ситуація, коли Місяць опиняється між Землею та Сонцем і закриває собою світило повністю або частково для певної ділянки нашої планети. Орбіта нашого супутника нахилена відносно площини екліптики, тому це стається не кожні 29 —30 діб (тривалість повного циклу місячних фаз), а від двох до п’яти разів на рік.
Повне сонячне затемнення відбувається, коли Місяць затуляє Сонце повністю. Бувають ще часткові та кільцеподібні затемнення. Останні спостерігаються, коли наш природний супутник перебуває у дальній частині своєї орбіти та його диск стає занадто малим.
Приблизно через 600 млн років повні сонячні затемнення припиняться. Місяць поступово віддалиться від нас на відстань, на якій він весь час буде здаватися меншим за Сонце. Тоді можна буде спостерігати лише часткові та кільцеподібні затемнення.
Влітку Земля перебуває далі від Сонця, ніж узимку
Земля рухається навколо Сонця еліптичною орбітою. Тобто відстань від нього то збільшується, то зменшується впродовж року. При цьому зміна зими та літа пов’язана не з цим фактом, а з нахилом вісі до екліптики. Тож коли у північній півкулі настає літо, то у південній — зима, і навпаки.
При цьому перигелій — найближчу до Сонця точку орбіти — Земля проходить у січні, коли у північній кулі саме середина зими. А афелій — найбільш віддалену точку — відповідно, влітку. Цього року це станеться 4 липня.
Сонце випромінює не тільки видиме світло
Як і всі зорі, Сонце випромінює широкий діапазон електромагнітних хвиль. З них ми сприймаємо очима лише невелику ділянку від 380 нм (фіолетовий) до 740 нм (червоний). Якщо рухатися далі у бік зростання довжини хвиль, то можна зустріти спочатку інфрачервоне випромінювання, а далі — радіохвилі. При зменшенні довжини хвилі спочатку йде ультрафіолет, більша частина якого відсіюється атмосферою, а менша дає нам засмагу; потім рентгенівські промені й, нарешті, гамма-випромінювання. На всіх цих частотах Сонце випромінює з різною інтенсивністю. В окремих частинах спектрального діапазону про нього можна дізнатися більше, ніж у видимому світлі. Тому значна частина космічних і наземних пристроїв, що спостерігає за нашою зорею, робить це за межами доступних людському оку «кольорів».
Випромінювання Сонця зростає
Інтенсивність випромінювання нашого світила повільно зростає. Коли воно народилося 4,5 млрд років тому, то було приблизно на 25% тьмянішим, ніж зараз. Відтоді його яскравість поступово зростає.
Що станеться у майбутньому, достеменно невідомо через недосконалість наших знань про те, як інсоляція взаємопов’язана з парниковим ефектом. Цілком можливо, що вже за 1 млрд років через зростання світності Сонця життя на Землі стане неможливим. Інші дослідження показують, що це станеться за 3,5 млрд років.
Використані матеріали із сайтів: