Оповідання про птахів

Збірник оповідань, головними героями яких є різноманітні птахи: дятли, сови, лелеки, ластівки та інші. Оповідання про птахів українською мовою.

Бушля. Григір Тютюнник

Бушля. Григір Тютюнник

(Оповідання зі збірки “Ласочка”) Одного разу, коли Арсен, як завжди, рибалив біля своєї верби, припустив дощ. Вода в річці зробилася сірою та непривітною. Перестало виспівувати й витьохкувати птаство всяк на свій лад, лише дятел стукотів десь недалечко по корі всохлого дерева. Не клювало, бо з дощ риба залягає на дні й спить. Арсен прикрив голову …

Бушля. Григір Тютюнник Докладніше »

Однокрил. Григір Тютюнник

Однокрил. Григір Тютюнник

(Оповідання зі збірки “Лісова сторожка”.) Днів зо три Кузьці роботи на розсаднику немає, тому що гайворони спершу бояться опудал. Налетять із лісу великою крикливою зграєю, тільки замахнуться сісти на лан, аж гульк — «Данило» порожніми рукавами на них махає, «дід Миколайчик» ляскає полами піджака, а «баба Оксьонша» так лопотить фартушиною, що годі підступиться… То чорнокрилі …

Однокрил. Григір Тютюнник Докладніше »

Покинуте гніздо. Олександр Копиленко (оповідання)

Скільки з’явилося нових квіток! Уже відцвіли блакитні проліски, а в кущиках свіжої трави між деревами розцвіли фіолетові фіалки. Білі рухливі дзвоники конвалій висять на тонесеньких ніжках. Пахучі, чудові конвалії. Ще багато різних жовтих, рожевих і синіх квітів. Веселий місяць, цей травень! Збіглися хлопці на вулиці. Куди йти гуляти? Василь каже: — Ходімо в ліс гуляти, …

Покинуте гніздо. Олександр Копиленко (оповідання) Докладніше »

Моя улюблениця. Микола Магера (оповідання)

То було за Виборгом, що недалеко Санкт-Петербурга, у липні 1944 року. Ми тримали оборону у лісі, який нагадував частокіл з товстих цурпалок. Це була робота снарядів і бомб, куль і мін. А ще не бачив там жодної живої пташки, навіть комарі покинули ті вогняні місця. Десь о десятій ранку почався запеклий бій з німецько-фашистськими військами. …

Моя улюблениця. Микола Магера (оповідання) Докладніше »

Сірко і шпак. Микола Магера (оповідання)

Біля цегляного хліва у дерев’яній буді живе собака Сірко. Весь чорний, ноги ж внизу білі, ніби взуті у світлі сап’янці, а над очима — сніжно-білі великі кружальця, що нагадують скельця окулярів. Його всі люблять. І він намагається віддячити за це і дорослим, і малюкам. Кожного, хто відчинить хвіртку і ступить на подвір’я, собака зустрічає по-різному: …

Сірко і шпак. Микола Магера (оповідання) Докладніше »

Ромашка. Микола Магера

Дитяче оповідання про маленьку дівчинку, яка “взяла на виховання” маленьке біленьке курчатко – Ромашку. Цікаве оповідання про дітей і природу для допитливих дітей. Ромашка. Микола Магера Мати вив’язала у темно-русих косах синьоокої Ганнусі голубі банти й одягла дівчинку у платтячко, яке нагадувало своїм кольором польові синьоцвіти. Потім тато завіз їх “Запорожцем” аж у сусіднє село …

Ромашка. Микола Магера Докладніше »

Музичний дятел. Микола Магера

Взимку коло хати на високій металевій трубі приладнали телевізійну антену особливої конструкції. Ця споруда дуже полюбилася птахам-воронам і горобцям. А коли додому повернулися з теплих країв шпаки, то кожного дня висвистували на ній. Одного разу, йдучи на роботу, почув на подвір’ї голосний передзвін, що нагадував вибивання дробу на барабані чи спозарання клепання кимось коси: др-р-р-р-р, …

Музичний дятел. Микола Магера Докладніше »

Хитрий горобчик. Макола Магера

Якось я сидів на лавці в затінку яблуні і розглядав малюнки у свіжих журналах. З хати вийшла бабуся і запитала: — А листа від дядька Михайла нема? — Нема, бабусю, — відповів я. — Зате аж п’ять журналів і цілу купу газет поштарка принесла. Бабуся примостилася коло мене. Вона кінчиком хустини протерла скельця в окулярах, …

Хитрий горобчик. Макола Магера Докладніше »

Синичка. Микола Магера

Дятли, горобці, синиці – всі ці пташки є героями оповідання Миколи Магери “Синичка”. А Ви спостерігали за цією пташкою? Читайте оповідання про життя птахів на нашому сайті! Синичка. Микола Магера Коло веранди, у затишку, розкошує стара крислата яблуня. Кожної весни, наче снігом, вкривається вона білим цвітом. У таку пору бабуся відчиняє вікна, і медяні пахощі наповнюють кімнати. …

Синичка. Микола Магера Докладніше »

Грачине містечко. Микола Магера

Грачине містечко. Микола Магера

Шлях, що стрічкою простягся на сто кілометрів від Хмельницького до Кам’янця-Подільського, чи не найкращий на древньому Поділлі. По обидва боки асфальтованого шосе зеленим шумом стрічають подорожнього стрункі тополі, що вишикувалися нескінченними рядами, наче солдати на параді, розлогі волоські горіхи, чепурні клени, високі ясени, розкішні приземкуваті кущі. На тому шляху, що за вісім кілометрів від міста …

Грачине містечко. Микола Магера Докладніше »

Пісня весни. Олег Буцень

Пісня весни. Олег Буцень

Сидів на сосні дятел. Цюкав, цюкав гіллячку — стомився. Вирішив перепочити. Коли чує: внизу говорять про нього. Схилив голову, аж то хлопець і дівчинка. Стоять під деревом, його розглядають. — Трудяга цей дятел, — каже хлопець. — Ні влітку, ні взимку нема від нього порятунку комахам і личинкам. Скрізь знайде. — Корисний птах,— погодилася з …

Пісня весни. Олег Буцень Докладніше »

Качина зграйка. Василь Биков

Молода качина зграйка лаштувалась у вирій. На озерах уже встановлювалась осінь, зробилося холодним повітря, віяли, все посилюючись, північні вітри. Кілька днів поспіль із непривітного захмареного неба чулися прощальні крики журавлів — вони вже відлітали туди, де гріло сонце, було тепло й багато корму. Качина зграйка там ще не була; каченята вивелися минулої весни на цьому …

Качина зграйка. Василь Биков Докладніше »

Сойка. Микола Магера

З самого початку зима не віщувала ні снігу, ні великих морозів. Злегка підморозило у грудні, ледь припорошило крупкою у січні. Зате у середині лютого як захурделило на кілька днів, то позаносило снігом все навколо. Звичайно, люди швидко прочистили дороги, прокинули стежки. Найбільша скрута настала для птахів. Що снідати? Де обідати? Куди податися на вечерю? Найменше, …

Сойка. Микола Магера Докладніше »

Годівниці. Микола Магера

(Уривок із повісті “Друзі”) Раніше Олесь не задумувався над життям птахів, аж поки не виростив журавля і не подружив з ним. Не раз бачив і горобців, і синиць, і щиглів, і сорок, і дятлів, але дивився на них якось байдуже, як на ясена, вербу чи клена. Птахи собі літали, цвірінькали, щебетали, свистіли, жили поруч, але …

Годівниці. Микола Магера Докладніше »

Омелюхи. Віталій Костилєв (оповідання)

Літо пролинуло якось непомітно. Ось і осінь. Горобиновий гай понад річкою виграє червоними барвами, немов його запалили, тож він і горить. Мене так і потягло до лісу. Зайшов у гай, присів на пеньок, не можу надивитися, наче раніше не бачив: кожна горобина, чи велика, чи маленька, обсипана червоними ягодами. Грона звисають, як виноград. Рука тягнеться …

Омелюхи. Віталій Костилєв (оповідання) Докладніше »

Хіба від нічого так тікають? Олександр Копиленко

Погляньте, який кольористий стоїть лiс! Влiтку вiн був зелений, а зараз осiнь, i листя пожовкле. Нiби хтось пофарбував лiс у таку свiтло-жовту фарбу. А пiдiйдiть ближче: одне дерево жовтувате, iнше темнiше, а цей кущ прикрасив себе, бач, яким червоним листям! Пiшли хлоп’ятка в лiс гуляти. Весело бiгати по м’якому й жовтому листю. Шелестить пiд ногами. …

Хіба від нічого так тікають? Олександр Копиленко Докладніше »

Їдальня на дереві. Олександр Копиленко (оповідання)

У дитячому садку в кiмнатi на великому вiкнi висить клiтка. А в клiтцi живе чижик. У нього зеленi груди, аж жовтi. I весь вiн хоч i сiренький, але пiдфарбований зеленим Чижик такий непосидячий i веселий. Вiн або спiває, або лазить по дротинках. Ото причепиться лапками, повисне головою вниз i дивиться на дiтей своїми бистрими-бистрими чорненькими …

Їдальня на дереві. Олександр Копиленко (оповідання) Докладніше »

Квіти і пісні. Олександр Копиленко

Іду полем, а квітів безліч. Квітів яскравих, радісних, буйних. Вітрець їх коливає, вони хитають голівками і ваблять до себе. Зелень свіжа й чиста. Вже озимина зросла мало не по коліна. Ярі хліба, мов той зелений шовк, прослалися перед очима. А трави, густі, пахучі, шелестять під ногами. Травень – незабутній місяць розквіту і щастя. В травні …

Квіти і пісні. Олександр Копиленко Докладніше »

Їдальня для птахів. Олександр Копиленко

Всі хлопці заздрили Василеві. Ще б пак не заздрити! Синичка, яку він вирвав з кігтів шуліки, зовсім звикла до хати. Василь вирубав для неї велику гілку і причепив до стіни. Там синиця і лазила, мов акробат. Годував її Василь. Насипле насіння конопляного, синичка і клює його. Всіх комах синиця в хаті виловила. Лазить вона всюди, …

Їдальня для птахів. Олександр Копиленко Докладніше »

Ластівки прощаються з рідни краєм. Василь Сухомлинський

Багато років під стріхою однієї хатини жили ластівки. Весною вони повертались з вирію, ластів’ят виводили, а восени відлітали в теплі краї. У хатині жили батько й мати, була в них дівчинка Оленка. Вона з нетерпінням чекала теплого весняного дня, коли з’являються ластівки. Це було для Оленки справжнім святом. Улітку дівчинка любила дивитись, як ластівки годують …

Ластівки прощаються з рідни краєм. Василь Сухомлинський Докладніше »

Хто ж винен. Юрій Старостенко

От і настала рання осіння пора… Ходить Мишко лісом і кличе: – Зозулько-о-о!.. – Послухав трохи і знов товстим голосом: – Зозулько-о-о!.. Давніш, було, й відгукнеться зозуленька: «Ку-ку». А тепер її не чути. Тільки старенький єнот хлюп-хлюп у воді: корінці на сніданок миє. – Яка тобі зозуленька? – питається він Мишка. – Вона ще на …

Хто ж винен. Юрій Старостенко Докладніше »

Чубчик. Микола Магера

Чубчик. Микола Магера

Жили собі шпаки. Батько і мати маленьким їстоньки-питоньки носили, співати по-шпачиному навчали. Злагода і мир панували у шпаківні. Шпачата одне одного поважали, одне одному допомагали. Якось шпачиха придивилася до своїх діточок і помітила у найменшенького невеликий чубчик. Дуже здивувалися цьому пташки, бо чубаті шпаки — то дивина. Тож і назвали його Чубчиком. А Чубчик відтоді …

Чубчик. Микола Магера Докладніше »

Неслухняне курчатко. Микола Магера

Знаєте, чого одна курочка вдягнена у рябеньке платтячко, друга – у жовте, третя – у біле, інша – у чорне, а півники завжди у барвистому вбранні? Не знаєте? Якось курка нанесла яєць і висиділа аж десятеро курчат. Такі вже вони гарненькі, м’якенькі, геть-чисто у білому пуху. Рано-вранці квочка вивела своїх малят на подвір’я. А на …

Неслухняне курчатко. Микола Магера Докладніше »

Жар-птиця. Микола Магера

Ви чули казку про жар-птицю? Ні? Шкода… А я не лише чув її з уст баби Марини, але й бачив у нашому казковому яру. Багато дерев залишилося ще з тих давніх часів, коли тут, а також на теперішніх городах був густий мішаний ліс. Правда, діди і прадіди вирубували старезні липи і дуби, а натомість насаджували …

Жар-птиця. Микола Магера Докладніше »

Ластів’ята. Микола Магера

Наш будиночок майже біля самого моря. У кімнаті повно сонця і солонуватого повітря. Коли море спокійне, ми чуємо, як у воду пірнають чайки. А коли воно розіграється, то спінені хвилі набігають аж на наш поріг. Двадцять днів тому, коли ми влаштувалися в цій невеликій дерев’яній хатці, то дуже здивувалися, що над дверима ластівки звили собі …

Ластів’ята. Микола Магера Докладніше »

Омелюхи. Микола Магера

На нашому просторому подвір’ї є горобинний куток. Там ростуть лише ці казкові красуні. Гарні вони весною, коли витрушують із своїх білих парасольок неповторні парфуми. Та справді казковими стають влітку, коли сонечко пофарбує кожну ягідку у парасольках у червоний колір. Тоді дерева, особливо вранці, ніби займаються вогнями.. Красуні милують очі мешканцям наших трьох багатоквартирних будинків до …

Омелюхи. Микола Магера Докладніше »

Журавка. Микола Магера

(Уривок із повісті “Друзі”) Олесь вихором увірвався на подвір’я. Перелякані кури порозбігалися хто куди. Хлопець, притримуючи рукою щось за пазухою, шмигнув за хату, присів навпочіпки перед купою битої цегли, швидко розгорнув її і витяг невелику дерев’яну скриньку. Зняв кришку і усміхнувся: там були пташині яйця. — А це буде восьме,— прошепотів Олесь сам до себе …

Журавка. Микола Магера Докладніше »

Жайворонки. Микола Магера

У кінці городу, від поля, розкошували високі гіллясті черешні. Миколка знав, що їх отак рядочком колись посадив прапрадід Максим, якого із сучасників ніхто не знав. Навіть його могила не збереглася, бо старий цвинтар давно занедбали, бо там десятки літ товчуться кози і свині, пасуться і корови. Серед тих черешень була найтовстіша з роздовбаним дуплом: так …

Жайворонки. Микола Магера Докладніше »

Ранок (літній). Микола Магера

Вузькими покрученими вулицями дід з онуком вийшли за село і вперлися у величезний лан стиглої пшениці. Втоптана стежка розтинала ниву навпіл і губилася десь аж у лісі, який ледь мрів на видноколі. Далеко над лісом почало світитися небо. Довга світла смута все ширшала, і над нею почали бліднути навіть найяскравіші зірниці. Йшли мовчки А небо …

Ранок (літній). Микола Магера Докладніше »