Квіти і пісні. Олександр Копиленко

Іду полем, а квітів безліч. Квітів яскравих, радісних, буйних. Вітрець їх коливає, вони хитають голівками і ваблять до себе. Зелень свіжа й чиста.

Вже озимина зросла мало не по коліна. Ярі хліба, мов той зелений шовк, прослалися перед очима. А трави, густі, пахучі, шелестять під ногами.

Травень – незабутній місяць розквіту і щастя. В травні ми здобули остаточну перемогу над страшним ворогом – німецькими фашистами.

Спинимось тут на узліссі і послухаємо пташиних пісень. Кожна пташка славить травень, і кожна славить на свій голос. Часом він буває і не дуже приємний, але, напевне, пташці здається, що вона співає найкраще. Жовта з чорними плямами іволга кричить, мов кішка. Такий уже в неї верескливий голос, у цієї красуні. Зате далеко чути. Не всім же бути солов’ями!

Деркач дере одноманітно на ближніх луках. Майже цілу добу не вгаває він.

Вже позліталися всі пташки, і доки не вивелись пташенята і не почалися родинні турботи, чоловіки розважають своїх жінок піснями, а самички затаїлись і тихо, вдоволено сидять на гніздах, висиджують малят.

Узлісся, луки, болото аж гудуть від радісних пісень!