Оповідання Олександра Копиленка “Найвеселіший місяць”
Найвеселіший місяць — травень.
Прислухайтесь до пташиного хору в лісах, парках, садках. На різні голоси славлять весну дрозди, коноплянки, вівчарики, щиглики та інше голосисте птаство. А он здалеку озвалася іволга. Десь гучно закувала зозуля.
Та найгучніший голос у соловейка. Серед свіжого листя кущів затаївся цей невтомний співак, і чути його чистий голос далеко-далеко…
Навіть он в озері завзято змагаються в своїх співах жаби.
Буйно піднімаються хліба, трави, а над ними, мов чорні стріли, шугають ластівки. Здається, що вони ніколи й не відпочивають.
А ось при дорозі сховалася в траві кульбабка. Голівка її в біленькій прозорій шапочці. Зірвеш обережно цю шапочку, подмеш на неї — і поніс вітерець малесенькі пухнасті парашутики. А під кожним парашутиком насіннячко висить. Там, де сяде парашутик,— нова кульбабка виросте.
Насувається здалеку темна хмара.
Загуркотів перший, весняний, травневий грім. Мабуть, дощ буде! Треба кудись ховатись!