Казки для читання дітям. Читайте, насолоджуйтесь та вчіться на казках від знаменитих світових і українських авторів. Адже кожен із них вкладав у свою роботу всю свою душу та майстерність, власний досвід та світобачення, та досвід свого народу.
Жив колись лісоруб із дружиною, і було у них семеро дітей — геть усі хлопчики. Меншенькому синові минуло лише сім років. Сім’я була дуже бідна, і з сімома дітьми батькам доводилось ой як скрутно! А ще непокоїло батька те, що найменший був дуже тихенький — такий, що й слова, було, від нього не почуєш. Та …
Хлопчик-мізинчик. Шарль Перро Read More
В давні-предавні часи один багатий і могутній король зібрався в далекий похід. Дружина короля незадовго до того померла, і він дуже побивався, як без нього житимуть його дочки. Старша була така лінива та вайлувата, що відколи світ світом, ніхто ледащішої за неї не бачив. Вона прокидалася в обідню пору, та й то її ледве вмовляли …
Спритна принцеса, або пригоди розумниці. Шарль Перро Read More
Мильна булька невеличка, соломинка й черевик йшли по лузі. Бачать – річка. як добратись на той бік? Каже булька: – Черевичку! Попливи по річці вплав і, як човник, через річку нас любенько переправ! – Ні, не хочу! По воді я зовсім плавати не звик. Тут на тебе вся надія! – відмовляє черевик. Булька каже: – …
Ось послухайте, будь ласка,— Ми про себе склали казку, Як літали в космос — я І мала сестра моя, Як татусь купив чудову Нам ракету іграшкову, Я сідаю за кермо: Ми на Місяць летимо! Все за вікнами незвичне: Простір стелиться космічний, Оглядаєм крізь шибки Небо, сонце і зірки. Вже земля така маленька — Голубенька-голубенька, Аж …
Недалеко від хати росла Хризантема. На спаді літа вона зацвіла ніжним рожевим цвітом і милувалася своєю красою. Її квіти шепотіли: “Які ми гарні…” А поруч із Хризантемою росла Цибулина. Ну, звичайнісінька цибуля. На спаді літа Цибулина доспіла, зелене пір’я зів’яло, й від неї відгонило гострим духом. Хризантема морщила носа й казала: — Як неприємно від …
Через гори, через доли, крізь міста, ліси і поле, по стежках і без стежок, в дощ, негоду і в погоду, оминаючи горби, і болото, і рови, йшов солдат собі додому: раз, два, три… раз, два, три… Йшов він третій день отак. Раз підвіз його літак, раз узяв на себе поїзд, а здебільше піхотою, не відчувши …
Ігор Калинець “Книжечка для Дзвінки”. 1991 рік, видавництво «Веселка». *** Якось, дивлячись на вечорове небо, мені згадалося Шевченкове: Зоре моя вечірняя, зійди над горою, Поговорим тихесенько в неволі з тобою. Розкажи, як за горою сонечко сідає, Як у Дніпра веселочка воду позичає. З того й почалося: Було семеро нас у Матері Білої. Послала Мати Червону …
Автор: Українка ЛесяХудожник: Козіна Інна1988 рік, видавництво «Веселка» Був собі горобець. І був би він нічого собі горобчик, та тільки біда, що дурненький він був. Як вилупився з яйця, так з того часу нітрошки не порозумнів. Нічого він не тямив: ані гніздечка звити, ані зерна доброго знайти,— де сяде, там і засне; що на очі …
Казки Івана Франка – читати онлайн. Казка “Осел і Лев” із збірки “Коли ще звірі говорили”. Весела гостросюжетна казка від класика української літератури Івана Франка. Іван Франко – Осел і Лев. Казка для дошкільного і молодшого шкільного віку. Художник Валентин Литвиненко. Осел і Лев. Іван Франко Був собi раз Осел. Забагато йому стало працi i батогiв у господаря. …
Осел і Лев. Іван Франко Read More
(Іван Франко. Збірка казок “Коли ще звірі говорили”) Була собі Синиця. Невідомо, що їй збрело в голову, що звила собі гніздо на самім березі моря на невеличкому кущику. Поки море було спокійніше, все йшло гаразд. Синиця нанесла яєць і почала висиджувати їх. Аж ось повіяв вітер, розгулялося море, затопило кущик і з ним Синичине гніздо. …
На повітряній кульці були дуже гарно намальовані червоні вуста, що усміхалися. Таких чудових кульок дуже мало на світі. Може, п’ять, а може, три. Ось таку кульку мала Настуся. Вона любила свою усміхнену кульку, але завжди тримала її за нитку. Настуся боялася, щоб кулька не вирвалася з рук і не подалася кудись із вітром. Або, не …
— Добрий вечір! — сказав Місяць головному Міському годинникові, що мешкав на високій ратушевій вежі.— Ніколи не знаю, чи чотири рази казати тобі “добрий вечір”, чи лиш раз. Справа в тому, що Ратушевий годинник мав аж чотири обличчя — на кожнім боці вежі, і деколи Місяць вітався до кожного обличчя зокрема. — Бам-бам-бам-бам-бам-бам-бам-бам,— відповів годинник, …
Арабська казка у віршованому переспіві Івана Франка. І. Хто такий був Абу-Касим і як виглядали його капці У Багдаді, славнім місті, Тому літ не сто, не двісті, Як халіфи ще жили, Був вдовець, стара катряга, Та такий вам скупиндряга, Що шукать по всій землі. Хоч багатий був, як рідко, Та ходив брудний, як дідько, І …
Cердиться Березень, вітром бурхає,Аж голі дерева стогнуть та гнуться.Землю замерзлу вдень дощиком мочить,А на ніч морозом дужим стискає.Хмари збирає з усіх закутків неба,Що нікуди сонцю й глянуть на землю…Ринуть веснянії води рікою,Дороги та греблі всюди руйнують,Мокра ж хуртеча на полі і в лісіБилину зелену снігом вкриває… Сердиться Березень: серце віщує,Що скоро вже, скоро йому доведетьсяКвітню …
Брати-місяці. Михайло Коцюбинський (віршована казка) Read More
Поки фургон мого дідуся-мірошника возив по селах хліб, а назад до млина гарне зерно, знали тоді Бровка геть усі. Кожен вам сказав би, що Бровко — це той песик, який сидить на козлах обік старого Шулітки з таким виглядом, ніби він ото й править возом. А коли віз іде під гору поволі, то Бровко загавкає, …
Ви, мабуть, думаєте, діти, що водяників немає, а я скажу вам, що є, та ще й які! У нас, наприклад, коли я був дитиною, жив один у ріці Упі під греблею, другий — під отим дерев’яним мостом у Гавловицях, а третій ховавсь у Радецькому потоці. Прийшов він якось до нашої хати, щоб мій татко вирвав …
А ви знаєте, чому птахи вміють літати, а кури не літають? Чому чапля по воді весь час ходить? А ще, чому ластівки гнізда з бетону не будують? Ні? Тоді читайте гумористичну “Пташину казку” Карела Чапека. Переклав з чеської Петро Козланюк Пташина казка. Карел Чапек Ви, мабуть, діти, й не знаєте, про що птахи розмовляють між …
Пташина казка. Карел Чапек Read More
Казка про собачий хвостик Слухай же, Дарочко, сиди гарно й спокійно, а я розповім тобі казку. Знаєш яку? Ну, наприклад, казку про собачий хвостик. Так ось, жив собі раз песик на прізвисько Фоксик. Знаєш, який був цей песик? Весь білий, тільки мав він чорні вушка, чорні, мов терен, очі й чорну, мов антрацит, мордочку. А …
Здибалися якось ведмідь, вовк і лисиця та й бідкаються, що часто й густо їм доводиться без вечері засинати. Ото й умовилися: що вполюють, порівну ділити. Домовилися та й заприятелювали. По якімось часі подалися всі троє полювати. Коли це біжить сарна. Упіймали вони її, скрутили в’язи, посідали в холодочку та й нум ділитися. От ведмідь і …
Українська народна казка Кіровоградщини У затишному лісі влітку всі звірі відпочивають, дружать між собою. Проте лисичка з вовком не змогли здружитися між собою. Вони не віталися і все робили на зло одне одному. Лисичці не подобалось, що таємниці, які вона розповідала вовкові, майже всі звірі знали. А гріхи у неї були, та ще й величенькі! …
У Сороки було семеро дітей. Прилетіла вона додому, а діти кричать: – Їсти хочемо! – Підождіть, любі, я вам каші наварю. Наварила Сорока гречаної каші. Пахне каша, аж слинка у діток тече. Наклала мати каші в сім тарілочок, дала діткам ложечки, їдять дітки, мовчать. А Сорока сидить біля столу, їй не вистачило каші, всю віддала …
Випало Совеня із гнізда та й повзає. Далеко забилось, не може знайти рідного гнізда. Побачили птахи малого — некрасивого, з великою голівкою, вухатого, банькатого, жовторотого. Побачили та й питають, дивуючись: — Хто ти такий, де ти взявся? — Я Совеня, — відповідає мале. — Я випало з гнізда, не вмію ще літати і вдень дуже …
Були собі дід та баба, та такі бідні, що й ой. Ні з’їсти, ні пити — завжди голодні й холодні, працювати вже не могли, бо старі дуже були. Сиділи та сумували, та у віконце позирали, що їм людська ласка принесе. Бо люди на селі були різні: добрі й не дуже, а то й зовсім злі, …
Була собі мишка. Така, як і другі: сіренька, маленька, кінчасті вушка, довгий, гладкий хвостик.В самім кутку хати, де нога від ліжка щільно притикає до стіни, мала свою нору. Мешкання не розкішне, але безпечне. Ніхто з людей не заглядав туди. О, люди, – це дуже цікаві сотворіння! Мишка боялася людей. Коли на хаті не видно було …
(Алегоричний жарт) У вишневому садочку,Під вербою, в холодочку,Щоб лихо прогнать,І щоб долю звеселити,Заходились наші квітиВесілля гулять. Не було б таких новинок,Та хрещатенький БарвінокУсіх здивував —Він Фіалочку блакитну,Наче панночку тендітну,За себе узяв. Посередині в таночку,У зеленому віночку,Танцює Будяк.Кругом свашки, і сусідки,І Фасолі, і Нагідки,І між ними Мак. Наче справжнії музики,Грають Півні та Індики,Деренчить Гусак.А Будяк всіх …
Квіткове весілля. Леонід Глібов Read More
Як пригріло сонечкоУ ясну годину,Зелений ГарбузикВиріс біля тину.Повним та кругленькимСтав він карапузиком.Одна була вада,Що ріс боягузиком.Мимо жабка скаче —Він від страху плаче. Закружляє бджілка,Похитнеться гілка —Гарбузик боїться,Не зна, куди дітись. А коли на сонечкуЩе погрівся трішки,Виросли у ньогоРученята й ніжки.Він зірвався з гудиниЙ став ходити пішки.Був же він важкенький,Черевце кругленьке,А ніжки тонюні,До того ж манюні,Що …
Про Гарбузика-боягузика. П.Глазовий (віршована казка) Read More
У зеленім чистім лузі,Там, де тихо, як у вусі,Недалеко від ріки,В сяйві сонця золотогоПісля дощику рясногоВранці виросли грибки.Всі веселі та пригожі,На малих хлоп’яток схожі:На голівках – шапочки,Сині вічка, білі личка,Сніжно-білі комірці.Ще й пістоля носить кожнеНа тоненькім ремінці.Це тому, що недалечкоВід осмаленого пняПроживала небезпечнаМухоморська солдатня. Без пістолів ті грибочкиДня прожити не змогли б.Був у них розумний …
Славний воїн Печериця. П. Глазовий (віршована казка) Read More
На вітрині в магазині,В самім центрі міста,З’явилися два хлопчики,Зроблені із тіста.Невеличкі хлопчики,Наче два мізинці. Таких роблять на фабрикахДіткам на гостинці.Один звався Пончиком,А другий — Батончиком.Перший був повненький,А другий тоненький,Симпатичні хлопчики! Там же, на вітрині,Був медовий слоник.Сам такий біленький,Хобот мав кривенький,Очі — як пшонинки,Вушка — лопушинки. Слоника медовогоНазвали Туп-Тупом,Бо він мавтовстенькі ніжкиІ, ходячи по доріжках,Отак тупав:— …
Про Пончика, Батончика та білого слоника. П.Глазовий (віршована казка) Read More
Засвітило сонечко ранком у віконечка. Поклала мама в кошик паску, писанки, ковбаску та покликала донечку — Параску: — Від себе і від Батька, і від мене занесеш Бабусі Свячене! І пішла Параска: в кошику ковбаска, писанки і паска. А дорогою дивуються горобчики: — Цвірінь! — що в Параски вишита запаска. Іде Параска, вийшла на горбок. …
У сінях стояла велика миска із яєчками. – Нас усіх з’їдять люди,- басом сказало найбільше яєчко. – І це добре,- обізвалися інші,- люди матимуть із нас користь. – Але я все-таки найкраще з-поміж вас, бо я – найбільше! – не вгавало велике яєчко. Найменше яєчко лежало у мисці поруч із своїми братами і мовчки прислухалося …
