Вірші про дітей і світ дитинсва

Ми маленькі читаті. Лідія Повх

Ми маленькі читачі —дум розумних збирачі.Читачі-читайлики,Олі та Михайлики. Читачі-читалочки,Василі й Наталочки.Про пригоди всі книжкихто читає залюбки? Читачі-читайлики,Олі та Михайлики.Читачі-читалочки,Василі й Наталочки. Знаєм стільки казочок!Та ні дня без книжечок!Читачі-читайлики,Олі та Михайлики.Читачі-читалочки,Василі й Наталочки.

Ми маленькі читаті. Лідія Повх Read More »

Ми маленькі читачі —дум розумних збирачі.Читачі-читайлики,Олі та Михайлики. Читачі-читалочки,Василі й Наталочки.Про пригоди всі книжкихто читає залюбки? Читачі-читайлики,Олі та Михайлики.Читачі-читалочки,Василі й Наталочки. Знаєм стільки казочок!Та ні дня без книжечок!Читачі-читайлики,Олі та Михайлики.Читачі-читалочки,Василі й Наталочки.

Є у кожного талант. Олена Полянська

Хтось завжди у чомусь кращий:швидший хтось, чи більш відважний.Хтось сильніший, розумніший,справедливіший, добріший! Хтось зліпити може птаха,хтось найкращий в боротьбі.В когось здібності до шахів,хтось футбол обрав собі. Хтось на сцені гарно грає,хтось комп’ютер добре знає,хтось малює, хтось танцює,вишиває чи співає.Хтось писатиме романи,а хтось буде — музикант!

Є у кожного талант. Олена Полянська Read More »

Хтось завжди у чомусь кращий:швидший хтось, чи більш відважний.Хтось сильніший, розумніший,справедливіший, добріший! Хтось зліпити може птаха,хтось найкращий в боротьбі.В когось здібності до шахів,хтось футбол обрав собі. Хтось на сцені гарно грає,хтось комп’ютер добре знає,хтось малює, хтось танцює,вишиває чи співає.Хтось писатиме романи,а хтось буде — музикант!

Вірші про маленьких непосид. Вікторія Стасів

Маленький хитрун Поки бабця міцно спить,Телевізор гомонить.Дивиться його онук,Збільшує для себе звук. Бо, як бабця тільки встане,Він дивитись перестане.“Телевізор дуже шкодить”,-Бабця так завжди говорить – І на зір також впливає,Зовсім користі не має.Тож, як бабця встане вмить,Внук прикинеться, що спить. Складає кубики Тарас Маленький ТарасикКубики складаєІ слова чудовіДо них підбирає. Тут небо, тут дітиІ квіти

Вірші про маленьких непосид. Вікторія Стасів Read More »

Маленький хитрун Поки бабця міцно спить,Телевізор гомонить.Дивиться його онук,Збільшує для себе звук. Бо, як бабця тільки встане,Він дивитись перестане.“Телевізор дуже шкодить”,-Бабця так завжди говорить – І на зір також впливає,Зовсім користі не має.Тож, як бабця встане вмить,Внук прикинеться, що спить. Складає кубики Тарас Маленький ТарасикКубики складаєІ слова чудовіДо них підбирає. Тут небо, тут дітиІ квіти

Звертання. Дмитро Білоус

Скільки є в нас, любі друзі, Для звертання ніжних слів – І до тата, й до матусі, До бабусь і дідусів! І татусю, й мамцю, й нене, І дідусю, й бабцю теж, Миле, ніжне, сокровенне – Як ще краще назовеш? А Федько звертання творить Так, що душу виверта: Замість “мамо” – “ма” говорить, Замість “тату”

Звертання. Дмитро Білоус Read More »

Скільки є в нас, любі друзі, Для звертання ніжних слів – І до тата, й до матусі, До бабусь і дідусів! І татусю, й мамцю, й нене, І дідусю, й бабцю теж, Миле, ніжне, сокровенне – Як ще краще назовеш? А Федько звертання творить Так, що душу виверта: Замість “мамо” – “ма” говорить, Замість “тату”

Моїй першій вчительці. С. Гордієнко (+ відео)

Ми проводили маневри —Випробовували нерви.Тест учителька пройшла —Ключ до кожного знайшла. Треба визнати всім прямо,Що вона, як рідна мама:І підтрима, й насварить,Розбере проблеми вмить. Ми ставали усе більші,З кожним роком розумніші,А учителька із насЗгуртувала дружний клас! Хай же сонце їй смієтьсяТа усе в житті вдається.Ми засвоїмо у строкНайважливіший урок! Краще вчительки немає —Кожен з нас

Моїй першій вчительці. С. Гордієнко (+ відео) Read More »

Ми проводили маневри —Випробовували нерви.Тест учителька пройшла —Ключ до кожного знайшла. Треба визнати всім прямо,Що вона, як рідна мама:І підтрима, й насварить,Розбере проблеми вмить. Ми ставали усе більші,З кожним роком розумніші,А учителька із насЗгуртувала дружний клас! Хай же сонце їй смієтьсяТа усе в житті вдається.Ми засвоїмо у строкНайважливіший урок! Краще вчительки немає —Кожен з нас

Сон. Олександр Олесь

Маленька дівчинка на ліжкув рожевих снах щасливо спить.Блакитний промінь впав на ніжкуі, тихо сяючи, тремтить. Холодна осінь лист зриває,щоб м’якше падалось снігам;а крихотка весну вітає,вві сні всміхаючись квіткам. Їй сниться ліс. Шумить зелений,бджілки і джмелики гудуть,мушки ведуть танок шалений,в траві метелики цвітуть. Маленька крихотка щаслива,ввесь час гуляє з їжачком;яка колюча в нього грива,як смішно котиться

Сон. Олександр Олесь Read More »

Маленька дівчинка на ліжкув рожевих снах щасливо спить.Блакитний промінь впав на ніжкуі, тихо сяючи, тремтить. Холодна осінь лист зриває,щоб м’якше падалось снігам;а крихотка весну вітає,вві сні всміхаючись квіткам. Їй сниться ліс. Шумить зелений,бджілки і джмелики гудуть,мушки ведуть танок шалений,в траві метелики цвітуть. Маленька крихотка щаслива,ввесь час гуляє з їжачком;яка колюча в нього грива,як смішно котиться

О моя дитино. Олександр Олесь

О моя дитино! Вік твій — місяць май.Зелено у лісі,— пташкою співай,Із криниць глибоких цебрами пісеньБризни в світ широкий, у майовий день. О моя дитино! Вік твій — місяць май.Мед з квіток пахучих пчілкою збирай,Назбирай багато, щоб ти міг весь вікГодувать голодних, вбогих і калік. О моя дитино! Вік твій — місяць май.Крила свого духа

О моя дитино. Олександр Олесь Read More »

О моя дитино! Вік твій — місяць май.Зелено у лісі,— пташкою співай,Із криниць глибоких цебрами пісеньБризни в світ широкий, у майовий день. О моя дитино! Вік твій — місяць май.Мед з квіток пахучих пчілкою збирай,Назбирай багато, щоб ти міг весь вікГодувать голодних, вбогих і калік. О моя дитино! Вік твій — місяць май.Крила свого духа

Кривда. Василь Симоненко

У Івася немає тата.Не питайте тільки, чомуЛиш від матері ласку знатиДовелося хлопчині цьому. Він росте, як і інші діти,І вистрибує, як усі.Любить босим прогоготітиПо ранковій колючій росі. Любить квіти на луках рвати,Майструвати лука в лозі,По городу галопом промчатиНа обуреній, гнівній козі. Але в грудях жаринка стука,Є завітне в Івася одно —Хоче він, щоб узяв за

Кривда. Василь Симоненко Read More »

У Івася немає тата.Не питайте тільки, чомуЛиш від матері ласку знатиДовелося хлопчині цьому. Він росте, як і інші діти,І вистрибує, як усі.Любить босим прогоготітиПо ранковій колючій росі. Любить квіти на луках рвати,Майструвати лука в лозі,По городу галопом промчатиНа обуреній, гнівній козі. Але в грудях жаринка стука,Є завітне в Івася одно —Хоче він, щоб узяв за

Снігу, снігу сиплеться довкола. Василь Симоненко

Снігу, снігу сиплеться довкола,І садів травнева білизна.Тільки плаче на морозі голаПід холодним вітром бузина. Тільки діти витягли санчатаІ, б’ючи підборами об сніг,Мчать веселі весну зустрічати,Розсипаючи щасливий сміх.

Снігу, снігу сиплеться довкола. Василь Симоненко Read More »

Снігу, снігу сиплеться довкола,І садів травнева білизна.Тільки плаче на морозі голаПід холодним вітром бузина. Тільки діти витягли санчатаІ, б’ючи підборами об сніг,Мчать веселі весну зустрічати,Розсипаючи щасливий сміх.

У маленьких очах відбувається світ… Василь Симоненко

У маленьких очах відбивається світ —Гамірливий, гучний і великий —Буйна радість зелених віт,Білі хмари і срібні ріки. В них — червона печаль зірницьІ світанків краса незабутня.Із маленьких лукавих зіницьПоглядає на нас майбутнє. В них відіб’ється простір без меж,Тиха вулиця й синє поле,Але клекіт страшних пожежХай у них не тремтить ніколи.

У маленьких очах відбувається світ… Василь Симоненко Read More »

У маленьких очах відбивається світ —Гамірливий, гучний і великий —Буйна радість зелених віт,Білі хмари і срібні ріки. В них — червона печаль зірницьІ світанків краса незабутня.Із маленьких лукавих зіницьПоглядає на нас майбутнє. В них відіб’ється простір без меж,Тиха вулиця й синє поле,Але клекіт страшних пожежХай у них не тремтить ніколи.

Маленькі сонця. Василь Симоненко

Минула ніч, і сонце білогривеНесе на тросі огненному день,І блискітки, швидкі та метушливі,Стрибають на асфальті де-не-де. Мовчать каштани, стомлені і мляві,Та ось під них, у царство тишини,Ввірвалися чорняві і біляві,Блакитноокі дочки і сини. І вже каштанам ніколи дрімати,І сонце не надивиться згориНа їх носи, рум’яні і кирпаті,На витівки, на ігри дітвори. І небо теплотою глибиніє,І

Маленькі сонця. Василь Симоненко Read More »

Минула ніч, і сонце білогривеНесе на тросі огненному день,І блискітки, швидкі та метушливі,Стрибають на асфальті де-не-де. Мовчать каштани, стомлені і мляві,Та ось під них, у царство тишини,Ввірвалися чорняві і біляві,Блакитноокі дочки і сини. І вже каштанам ніколи дрімати,І сонце не надивиться згориНа їх носи, рум’яні і кирпаті,На витівки, на ігри дітвори. І небо теплотою глибиніє,І

Обіцяв сестричці сома. Володимир Ладижець

В мене вудки, як у тата,Довгі, довгі та міцні!Можна сома підсікатиНа самісінькому дні. Тільки сом таке ледащо —Не клює та не клює!Ось лина впіймаю краще,Бо й нажива добра є… Покладу линка в корзину,Та й на цім розмова вся!Не клює…Та що линина?!От зловлю я карася! А до кінчика гачкаПричеплю я черв’ячка.Не впіймається карась,—Клюне окунь або в’язь,—Є

Обіцяв сестричці сома. Володимир Ладижець Read More »

В мене вудки, як у тата,Довгі, довгі та міцні!Можна сома підсікатиНа самісінькому дні. Тільки сом таке ледащо —Не клює та не клює!Ось лина впіймаю краще,Бо й нажива добра є… Покладу линка в корзину,Та й на цім розмова вся!Не клює…Та що линина?!От зловлю я карася! А до кінчика гачкаПричеплю я черв’ячка.Не впіймається карась,—Клюне окунь або в’язь,—Є

У саду під старим дубом. Володимир Ладижець

Ми в саду під сірим грабомСнігову зліпили бабу.З дому моркву я приніс,—Вийшов добрий бабі ніс! І як тільки стали в колюБабі танець станцювати,Загукав до нас Микола:— Йдіть до хати,Кличе мати! —Обігрілись, попоїли,Та й до саду, знов до діла. Тільки хто ж це тут ходив,Бабі носа відкусив?Ми туди,Ми сюди,—У снігу чиїсь сліди. — Може, заєць?— Ні,

У саду під старим дубом. Володимир Ладижець Read More »

Ми в саду під сірим грабомСнігову зліпили бабу.З дому моркву я приніс,—Вийшов добрий бабі ніс! І як тільки стали в колюБабі танець станцювати,Загукав до нас Микола:— Йдіть до хати,Кличе мати! —Обігрілись, попоїли,Та й до саду, знов до діла. Тільки хто ж це тут ходив,Бабі носа відкусив?Ми туди,Ми сюди,—У снігу чиїсь сліди. — Може, заєць?— Ні,

Дідусева біда. Володимир Ладижець

— Ой, дідусю,Чом це в тебеБіла борода?— То зі мною,Люба внучко,Трапилась біда.Я в обід якогось дняЗа столом крутився,Перекинув там горняИ молоком облився.

Дідусева біда. Володимир Ладижець Read More »

— Ой, дідусю,Чом це в тебеБіла борода?— То зі мною,Люба внучко,Трапилась біда.Я в обід якогось дняЗа столом крутився,Перекинув там горняИ молоком облився.

Мій тато. Володимир Ладижець

Я так ранесенько устав,А вже татуся не застав.Баба каже: Тепло стало.Роботи в полі вже чимало. А в тебе, хлопчику мій, татоНе хто-небудь — механізатор!Прийде аж ввечері із поля,Щось принесе малому Колі: Від зайчика — смачну цілушку,Від їжака — солодку грушку.Ти тільки будь мені слухняним,Поспи хоч трохи, бо ще рано. Татусь у тебе працьовитий,Йому і ніколи

Мій тато. Володимир Ладижець Read More »

Я так ранесенько устав,А вже татуся не застав.Баба каже: Тепло стало.Роботи в полі вже чимало. А в тебе, хлопчику мій, татоНе хто-небудь — механізатор!Прийде аж ввечері із поля,Щось принесе малому Колі: Від зайчика — смачну цілушку,Від їжака — солодку грушку.Ти тільки будь мені слухняним,Поспи хоч трохи, бо ще рано. Татусь у тебе працьовитий,Йому і ніколи

Кептарик. Володимир Ладижець

Шию братові кептарик,Шовком вишиваю.Старший братик мій — дударикДуже гарно грає. Ой сопілко калинова!Доки день погасне,Буде братику обноваЯк те сонце, красна. Вишивайся, мій кептарик,Візерунком очі радуй.Старший братик мій — дударикЩе й найкращий виноградар. Ой сопілко калинова!Доки день погасне,Буде братику обнова,Як те сонце, красна. Одягнеться мій дударик,Хай пишається, гордиться,—В кого є такий кептарикІ така сестриця? Ой сопілко

Кептарик. Володимир Ладижець Read More »

Шию братові кептарик,Шовком вишиваю.Старший братик мій — дударикДуже гарно грає. Ой сопілко калинова!Доки день погасне,Буде братику обноваЯк те сонце, красна. Вишивайся, мій кептарик,Візерунком очі радуй.Старший братик мій — дударикЩе й найкращий виноградар. Ой сопілко калинова!Доки день погасне,Буде братику обнова,Як те сонце, красна. Одягнеться мій дударик,Хай пишається, гордиться,—В кого є такий кептарикІ така сестриця? Ой сопілко

Беріжок, моріжок. Володимир Ладижець

Бережком,Моріжком,Де червоні лози,По росиціНа травицюПожену я кози. Козенята туп-туп-туп,Що там шепче тихо дуб?Може, казочку якусь?Я до нього притулюсь,На дупло наставлю вухо,Буду казочку ту слухать… Жив дідокЗ ноготок,Борода із клоччя,Ноги й рукиЗ дуба й бука,Ще й з квасолі очі. Хоч страшний, а не боюсь,Хай приходить той дідусь!Я борідку розчешу,Потім діда попрошу:Хай ціпок мені змайструє,Той, що кізок

Беріжок, моріжок. Володимир Ладижець Read More »

Бережком,Моріжком,Де червоні лози,По росиціНа травицюПожену я кози. Козенята туп-туп-туп,Що там шепче тихо дуб?Може, казочку якусь?Я до нього притулюсь,На дупло наставлю вухо,Буду казочку ту слухать… Жив дідокЗ ноготок,Борода із клоччя,Ноги й рукиЗ дуба й бука,Ще й з квасолі очі. Хоч страшний, а не боюсь,Хай приходить той дідусь!Я борідку розчешу,Потім діда попрошу:Хай ціпок мені змайструє,Той, що кізок

В майстерні. Володимир Ладижець

Прийшов онук в майстерню діда.Приніс кулешу й пиріжкиІ каже дідуЗа обідом:— Візьміть мене в помічники.Мені б рубанокІ фуганок,У руки пилку й долото!Зроблю я півника на ґанок,Що задивується хоч хто!Приб’ю я лиштви під карнизом —Для мене діло це просте!А під вікном на дошці знизуЗроблю мереживо густе.—І відповів дідусь хлопчині:— Бери усе моє начиння,А я вже збоку

В майстерні. Володимир Ладижець Read More »

Прийшов онук в майстерню діда.Приніс кулешу й пиріжкиІ каже дідуЗа обідом:— Візьміть мене в помічники.Мені б рубанокІ фуганок,У руки пилку й долото!Зроблю я півника на ґанок,Що задивується хоч хто!Приб’ю я лиштви під карнизом —Для мене діло це просте!А під вікном на дошці знизуЗроблю мереживо густе.—І відповів дідусь хлопчині:— Бери усе моє начиння,А я вже збоку

Лю-лі, лю-лі. Володимир Ладижець

Лю-лі, лю-лі, спи, сестричко!Я ж і сам ще невеличкий.Вже втомився колисатиІ пісень тобі співати.Задрімала навіть киця,А тобі усе не спиться…В мене ж є іще робота:Треба глечик зняти з плота,Каченятам дать водички…Лю-лі, лю-лі, спи, сестричко!

Лю-лі, лю-лі. Володимир Ладижець Read More »

Лю-лі, лю-лі, спи, сестричко!Я ж і сам ще невеличкий.Вже втомився колисатиІ пісень тобі співати.Задрімала навіть киця,А тобі усе не спиться…В мене ж є іще робота:Треба глечик зняти з плота,Каченятам дать водички…Лю-лі, лю-лі, спи, сестричко!

Дубочки. Володимир Ладижець

Ми з Іванком у садочкуПосадили по дубочку.Цілий день роботу маєм,—Все по черзі поливаєм,Потім прутиком зміряємЩогодини по разочку:Хто з нас швидше підростає,Ми з ІванкомЧи дубочки?

Дубочки. Володимир Ладижець Read More »

Ми з Іванком у садочкуПосадили по дубочку.Цілий день роботу маєм,—Все по черзі поливаєм,Потім прутиком зміряємЩогодини по разочку:Хто з нас швидше підростає,Ми з ІванкомЧи дубочки?

Хмаринки мчать, мов білі коні… Володимир Ладижець

Хмаринки мчать, мов білі коні,Ген, ген у полонини.Ми вслід їм плескаєм в долоні,—Бо то ж весна вже лине!
У небесах співці крилаті
Вже дзвонять в цимбалята.
Ну, як же нам сидіти в хаті,
Коли у полі свято! Ген перший трактор під горою…Та це ж татусь на ньому!Біжу назустріч борозною,Несу пиріг із дому. На рушничку подам врочисто:— Сама спекла я

Хмаринки мчать, мов білі коні… Володимир Ладижець Read More »

Хмаринки мчать, мов білі коні,Ген, ген у полонини.Ми вслід їм плескаєм в долоні,—Бо то ж весна вже лине!
У небесах співці крилаті
Вже дзвонять в цимбалята.
Ну, як же нам сидіти в хаті,
Коли у полі свято! Ген перший трактор під горою…Та це ж татусь на ньому!Біжу назустріч борозною,Несу пиріг із дому. На рушничку подам врочисто:— Сама спекла я

На полонину. Володимир Ладижець

Все на горуПлаєм,Де ростуть густі ялини,Я й ПрокопикПоспішаємДо отар на полонину. Там дідусь овечим сиром,Ягідьми нас почастує.Потім ми візьмем сокиру,Дров для ватри приготуєм,Щоб всю ніч палахкотіла,Щоб лились казкиСтрумками,Як ходив тутДовбуш смілий,Бився в горах із панами.А над нами будуть зорі,Як оті весняні квіти,Будуть пралісиУ зворахТаємниче шепотіти.Буде груди лоскотатиМедовий запах сіна…Ой і добре жПодріматиУ дідуся на колінах!

На полонину. Володимир Ладижець Read More »

Все на горуПлаєм,Де ростуть густі ялини,Я й ПрокопикПоспішаємДо отар на полонину. Там дідусь овечим сиром,Ягідьми нас почастує.Потім ми візьмем сокиру,Дров для ватри приготуєм,Щоб всю ніч палахкотіла,Щоб лились казкиСтрумками,Як ходив тутДовбуш смілий,Бився в горах із панами.А над нами будуть зорі,Як оті весняні квіти,Будуть пралісиУ зворахТаємниче шепотіти.Буде груди лоскотатиМедовий запах сіна…Ой і добре жПодріматиУ дідуся на колінах!

Ми на місяць летимо. Грицько Бойко

Ось послухайте, будь ласка,— Ми про себе склали казку, Як літали в космос — я І мала сестра моя, Як татусь купив чудову Нам ракету іграшкову, Я сідаю за кермо: Ми на Місяць летимо! Все за вікнами незвичне: Простір стелиться космічний, Оглядаєм крізь шибки Небо, сонце і зірки. Вже земля така маленька — Голубенька-голубенька, Аж

Ми на місяць летимо. Грицько Бойко Read More »

Ось послухайте, будь ласка,— Ми про себе склали казку, Як літали в космос — я І мала сестра моя, Як татусь купив чудову Нам ракету іграшкову, Я сідаю за кермо: Ми на Місяць летимо! Все за вікнами незвичне: Простір стелиться космічний, Оглядаєм крізь шибки Небо, сонце і зірки. Вже земля така маленька — Голубенька-голубенька, Аж

Помічниця. Олександр Пархоменко

Поглядаю, поглядаюУ вікно частенько,Дожидаю, дожидаюІз роботи неньку.І на кухні, і в світлиціПідмела, прибрала,І водиці із криниціДва відра набрала.І посуду перемила —Буде рада ненька.Прийде — скаже:— Ти стомилась,Відпочинь, рідненька.

Помічниця. Олександр Пархоменко Read More »

Поглядаю, поглядаюУ вікно частенько,Дожидаю, дожидаюІз роботи неньку.І на кухні, і в світлиціПідмела, прибрала,І водиці із криниціДва відра набрала.І посуду перемила —Буде рада ненька.Прийде — скаже:— Ти стомилась,Відпочинь, рідненька.

Марічка. Степан Олійник

Від криниці до городуНіс Павлуша в відрах воду.А за ним аж із ворітВистрибом Марічка вслід. — А чого це ти, Павлушо,В ямку воду ллєш під грушу?Зацікавилась мала.— А для того, щоб росла! Вранці глянула Марічка,Чи у діжці є водичкаІ чи мами тут нема,Й поливать давай сама. Набирає воду з діжкиЙ вилива собі на ніжкиНе один

Марічка. Степан Олійник Read More »

Від криниці до городуНіс Павлуша в відрах воду.А за ним аж із ворітВистрибом Марічка вслід. — А чого це ти, Павлушо,В ямку воду ллєш під грушу?Зацікавилась мала.— А для того, щоб росла! Вранці глянула Марічка,Чи у діжці є водичкаІ чи мами тут нема,Й поливать давай сама. Набирає воду з діжкиЙ вилива собі на ніжкиНе один

Ледар-брехунець. Степан Олійник

Просить матуся Миколу:— Синку, внеси мені дров!..—Ледар скрививсь і про школуМамі нагадує знов: — В мене уроків багато,Сила задач і письма…—З п’ятого поверху матиЙде до сарая сама. Дров узяла вона в’язку,Йде, спочива що ні крок:Робить синочкові ласку,Хай тільки вчиться синок. Вийшла, звалила додолуВ’язку важкеньку сама.Зве на хвилинку Миколу —Дома Миколи… нема. Раз погукала і вдруге.Де

Ледар-брехунець. Степан Олійник Read More »

Просить матуся Миколу:— Синку, внеси мені дров!..—Ледар скрививсь і про школуМамі нагадує знов: — В мене уроків багато,Сила задач і письма…—З п’ятого поверху матиЙде до сарая сама. Дров узяла вона в’язку,Йде, спочива що ні крок:Робить синочкові ласку,Хай тільки вчиться синок. Вийшла, звалила додолуВ’язку важкеньку сама.Зве на хвилинку Миколу —Дома Миколи… нема. Раз погукала і вдруге.Де

Як малий Федько бився з великим цапом. Степан Олійник

Хоч було Федькові страшно —Подолав він переляк.Бивсь хоробро і відважно!Ну, а трапилось це так: Порішили учні в школі,Роботящі вчителіПосадить стрункі тополіУ Федьковому селі. В день весняний вулицямиДіти саджанці неслиІ садили їх рядами,Щоб росли вони й росли. Той копав ямки глибокі,Той ніс воду у відрі…А малий… дивився збоку,Як старались школярі. …Відтоді Федько щодниниНа ляльковому коніОглядав ті

Як малий Федько бився з великим цапом. Степан Олійник Read More »

Хоч було Федькові страшно —Подолав він переляк.Бивсь хоробро і відважно!Ну, а трапилось це так: Порішили учні в школі,Роботящі вчителіПосадить стрункі тополіУ Федьковому селі. В день весняний вулицямиДіти саджанці неслиІ садили їх рядами,Щоб росли вони й росли. Той копав ямки глибокі,Той ніс воду у відрі…А малий… дивився збоку,Як старались школярі. …Відтоді Федько щодниниНа ляльковому коніОглядав ті

Камінь. Ігор Калинець

Камінь. Ігор Калинець

Поверталася річка з гірі думала,що рожеву рибкунесе.А то не рибка,а плескатий камінчик.Розсердилася річка —і жбурнула його на берег.Який гарний плесканчик,—зраділа дівчинкаі в садку його посадила.— Рости, камінчику,великий,я тебе поливатиму.Росте камінчик без коріння —виріс рожевим каменем.Тепер він як скеля.Та серце м’яке маєі маленьку дівчинкулюбить.

Камінь. Ігор Калинець Read More »

Поверталася річка з гірі думала,що рожеву рибкунесе.А то не рибка,а плескатий камінчик.Розсердилася річка —і жбурнула його на берег.Який гарний плесканчик,—зраділа дівчинкаі в садку його посадила.— Рости, камінчику,великий,я тебе поливатиму.Росте камінчик без коріння —виріс рожевим каменем.Тепер він як скеля.Та серце м’яке маєі маленьку дівчинкулюбить.

Невгамовна дітвора. Ірина Шушняк-Федоришин

На зупинці безупинно,наче ті курчата,Із автобуса виходятькрикунці-малята:галас, лемент, сміх і захват –є на це причини!В зоопарк ідуть малята,ще й на уродини.Народились там біленькіславні тигренята…Подивитись на маленьких,сфотографувати мріють дітки.ВиховательЛедь знаходить силивтихомирити малечу,як вітри, стокрилу…«Раз-дав-три…», –не зводить погляд.Закликає палко:«Любі дітки,не злякаймозвірів зоопарку!»

Невгамовна дітвора. Ірина Шушняк-Федоришин Read More »

На зупинці безупинно,наче ті курчата,Із автобуса виходятькрикунці-малята:галас, лемент, сміх і захват –є на це причини!В зоопарк ідуть малята,ще й на уродини.Народились там біленькіславні тигренята…Подивитись на маленьких,сфотографувати мріють дітки.ВиховательЛедь знаходить силивтихомирити малечу,як вітри, стокрилу…«Раз-дав-три…», –не зводить погляд.Закликає палко:«Любі дітки,не злякаймозвірів зоопарку!»

На екскурсію. Олександр Олесь

Завтра, завтра підем в поле,В школі кинемо книжки,Цілий день ми проспіваєм,Як співають там пташки. І ромену і волошокПовні поли нарвемо,На межі з квіток пахучихМи віночки сплетемо. У лісах, лісах зеленихМи спочинемо гуртомПід столітньою вербою,Що схилилась над струмком. Скільки ми нового взнаєм,Скільки ми угледим див!Заспіваєм, защебечемСеред лісу, серед нив. Защебечем, заспіваєм,Як співають там пташки…Завтра, завтра підем

На екскурсію. Олександр Олесь Read More »

Завтра, завтра підем в поле,В школі кинемо книжки,Цілий день ми проспіваєм,Як співають там пташки. І ромену і волошокПовні поли нарвемо,На межі з квіток пахучихМи віночки сплетемо. У лісах, лісах зеленихМи спочинемо гуртомПід столітньою вербою,Що схилилась над струмком. Скільки ми нового взнаєм,Скільки ми угледим див!Заспіваєм, защебечемСеред лісу, серед нив. Защебечем, заспіваєм,Як співають там пташки…Завтра, завтра підем

Прокрутити вгору