Лікар Айболить. Корній Чуковський. Частина 2. Пента і морські пірати

6. Авва продовжує шукати рибалку

Наступного дня рано-вранці Авва знову збігла на високу гору і почала нюхати вітер. Вітер був з півдня. Авва нюхала довго і нарешті заявила:

— Пахне папугами, пальмами, мавпами, трояндами, виноградом і ящірками. Але рибалкою не пахне.

— Понюхай-но ще! — сказала Бумба.

— Пахне жирафами, черепахами, страусами, гарячими пісками, пірамідами… Але рибалкою не пахне.

— Ти ніколи не знайдеш рибалки! — із сміхом сказала Хро-Хро — Було б не вихвалятись!

Авва не відповіла. Але наступного дня рано-вранці вона знову збігла на високу гору і аж до вечора нюхала повітря. Пізно ввечері вона примчалась до лікаря, що спав разом з Пентою.

— Вставай, вставай! — закричала вона.— Вставай! Я знайшла рибалку! Та прокинься ж! Годі спати. Ти чуєш — я знайшла рибалку! Я чую його запах. Так, так! Вітер пахне табаком і оселедцем!

Лікар прокинувся і побіг за собакою.

— З-за моря дме західний вітер,— кричала собака,— і я чую запах рибалки! Він за морем, на тому березі. Швидше, швидше!

Авва так голосно гавкала, що всі звірі кинулись бігти на високу гору. Поперед усіх — Пента.

— Швидше біжи до моряка Робінзона! — закричала лікареві Авва,— і проси, щоб він дав тобі корабель, і швидше, бо буде пізно!

Лікар зразу ж кинувся бігти до того місця, де стояв корабель моряка Робінзона.

— Здрастуй, моряк Робінзон! — гукнув лікар.— Зроби ласку, позич твій корабель! Мені знов треба вирушити в море в одній дуже важливій справі!

— Будь ласка,— сказав моряк Робінзон.— Тільки гляди не попадайся піратам! Пірати страшні лиходії, розбійники! Вони візьмуть тебе в полон, а мій корабель спалять або потоплять!

Але лікар не слухав моряка Робінзона. Він скочив на корабель, посадовив Пенту і всіх звірів і помчався у відкрите море.

Авва збігла на палубу і крикнула лікареві:

— Заксара! Заксара! Key!

Собачою мовою це значить:

«Дивись на мій ніс! На мій ніс! Куди поверну я ніс, туди й веди свій корабель!»

Лікар розпустив паруси, і корабель побіг ще швидше.

— Мерщій, мерщій! — кричала собака.

Звірі стояли на палубі і дивилися вперед — чи не побачать вони рибалки?

Але Пента не вірив, що його батько може знайтись. Він сидів, похнюпивши голову, і плакав.

Настав вечір. Стало темно. Качка Кіка сказала собаці:

— Ні, Авво, тобі не знайти рибалки! Шкода бідного Пенту, та що поробиш — треба вертатись додому.

І потім звернулась до лікаря:

— Лікарю, лікарю! Поверни свій корабель! Їдьмо назад. Ми й тут не знайдемо рибалки.

Раптом сова Бумба, яка сиділа на щоглі і дивилася вперед, закричала:

— Я бачу перед собою велику скелю — он там, далекодалеко!

— Швидше туди!— закричала собака.— Рибалка там, на скелі. Я чую його запах… Він там!

Незабаром усі побачили, що з моря стирчить скеля. Лікар спрямував корабель просто до цієї скелі.

Але рибалки ніде не було видно.

— Я так і знала, що Авва не знайде рибалки! — із сміхом сказала Хро-Хро.— Не розумію, як ото лікар міг повірити такому хвалькові!

Лікар збіг на скелю і став кликати рибалку.

Але ніхто не відгукнувся.

— Гин-гин! — кричала Авва.

— Гин-гин! — кричали Бумба і Кіка.

«Гин-гин» по-звіриному значить «агов».

Але тільки вітер шумів над водою та хвилі з гуркотом розбивалися об каміння.