12. Лікаря врятовано
Тільки сова Бумба не злякалася піратів. Вона спокійно сказала Авві і Хро-Хро:
— Які ж ви дурненькі! Чого ви боїтесь? Хіба ви не знаєте, що корабель, на якому женуться за нами пірати, хутко піде на дно? Пам’ятаєте, що сказав щур? Він сказав, що сьогодні корабель неодмінно потоне. В ньому велика щілина, і він повен води. А разом з кораблем потонуть і пірати. Чого ж вам боятися? Пірати потонуть, а ми зостанемось живі та здорові.
Але Хро-Хро плакала й далі.
— Доки ще там пірати потонуть, вони встигнуть засмажити і мене, й Кіку! — казала вона.
Тим часом пірати підпливали все ближче. Спереду на падубі стояв головний пірат Бармалей. Він вимахував шаблюкою і голосно гукав:
— Гей ти, мавпячий лікарю! Недовго зосталося тобі лікувати мавп — скоро ми шпурнемо тебе в море! Там тебе проковтнуть акули!
Лікар закричав йому у відповідь:
— Бережись, Бармалею, щоб тебе самого не проковтнули акули! В кораблі твоєму теча, і він незабаром піде на дно!
— Ти брешеш! — гукнув Бармалей.— Якби мій корабель тонув, з нього втекли б щури!
— Щури вже давно повтікали, і незабаром ти будеш на дні разом з усіма твоїми піратами!
Тут тільки пірати помітили, що їхній корабель поволі занурюється в воду.
Вони почали бігати по палубі, заплакали і закричали:
— Рятуйте!
Але ніхто не хотів їх рятувати.
Корабель усе глибше спускався на дно. Незабаром пірати опинилися в воді. Вони борсалися у хвилях і невгаваючи горлали:
— Рятуйте, рятуйте, ми потопаємо!
Бармалей підплив до корабля, що на ньому був лікар, і став дертися по мотузці на палубу. Але собака Авва вишкірила зуби і грізно сказала: «Ррр!..» Бармалей злякався, зойкнув з переляку і полетів сторч головою назад у море.
— Поможіть! — гукав він.— Рятуйте! Витягніть мене з води!