Зміст сторінки
Збірник віршів про собак, про песиків, собачок, про цуценят. Цікаві вірші для дітей. Вірші про собак українською мовою. Читайте на МегаЗнайка: “Я і ти” Людмила Савчук, “Бабусин песик” Наталя Забіла, “Кусючий собака” Валентина Байкова, “Цуценятко ще малятко” Олександр Богемський.
Бабусин песик. Наталя Забіла
Жила собі бабуся,
Із нею песик жив.
Вона дружила з песиком,
Із нею він дружив.
Бабуся якось ввечері
Спекла смачний пиріг
І песика покликати
Побігла на поріг.
Прийшла назад —
Ой лишечко!
Подівся десь пиріг!..
І бідний, бідний песик
Голодний спати ліг.
Пішла бабуся кашку
Варити з молоком.
Прийшла назад —
А песик воює з гусаком!
Пішла бабуся рибки
Купити в рибака.
Прийшла назад — а песик
Танцює гопака!
Пішла бабуся в зелен сад
Нарвати там грушок.
Прийшла назад —
А песик одягся в кожушок!
Пішла вона до кравчика
Замовити штанці.
Прийшла назад —
А песик пече собі млинці!
Пішла вона до шевчика
Купити чобітки.
Прийшла назад —
А песик розмотує нитки!
Пішла вона купити
Солодкі пиріжки.
Прийшла назад —
А песик подер усі книжки.
Бабуся до книгарні
Пішла купить нові.
Прийшла назад —
А песик стоїть на голові!
Ніхто ніколи песика
Не лаяв, не шмагав.
Бабуся каже:
— Не пустуй!
А песик каже:
— Гав!
Кусючий собака. Валентина Байкова
«Кусючий собака!» —
Об’ява казала.
«Кусючий собака!» —
Табличка вважала.
«Кусючий собака!» —
Розсердились люди.—
З господарем пса
Ми водитись не будем!
Бо нащо тримати
Собаку такого,
Що може вкусити
Ні з того ні з сього! —
Та ось випадково
По цьому провулку
Йшов хлопчик маленький
І їв свіжу булку.
Хлопчинка, звичайно,
Читати не вмів
І в двір, де собака кусючий,
Забрів.
Побачив хлопчинка
Рудого собаку.
Собака спочатку
Присів з переляку.
Кусючий собака
Маля не вкусив:
Він лагідно булки
Шматок попросив.
Приємно обидва
В садочку гуляли,
Приємно обидва
Собі розмовляли.
Аж тут у провулку
Почав хтось кричати:
— Ой, треба дитину
З біди виручати! —
Народ на подвір’ї
Зібрався, з’юрмився,
Народ із господарем хати
Сварився.
Собака ж кусючий
Сидів, дивувався,
Бо зовсім не знав,
Що кусючим вважався.
Пірат. Лідія Компанієць
Пірат—це вівчарка,
Розумна й завзята…
Три роки
Ростив і глядів я Пірата.
Ростив не для себе —
Ростив для держави:
Сьогодні Пірат
Від’їздить до застави…
…В далеку дорогу,
У путь невідому Пірата свого
Виряджав я із дому.
Майна у собаки
Було небагато:
Медалі,
Намордник —
Всі речі Пірата…
Весь час на вокзалі
Скавчав він в тривозі:
Лякали собаку
Гудки тепловозів.
Були в нього очі
Такі сумовиті,
Немов промовляли:
«Де ж дружба на світі?
Куди ти мене віддаєш?
Це ж — нечесно!»
Пірате,
Тварино моя безсловесна!
Чекає тебе
Прикордонна застава!
Життя твоє буде
Цікаве-цікаве:
Ти будеш з бійцями
В дозорі стояти.
Ти зловиш колись
Диверсанта, Пірате!
Прощаймося ж, друже!..
На довгу розлуку
Давай мені лапу,
А я тобі — руку!..
…Поїхав Пірат
Із бійцем у вагоні…
Я довго стояв
В самоті на пероні.
А потім в мовчанні
Вернувся до хати…
Зустрів мене вдома
Мій котик вусатий;
Мій щиглик у клітці
Піснями залився…
Присів я до столу,
Присів — зажурився:
Я бачу і досі
Піратові очі.
З котом я не граю
І птаха не хочу:
Нема мені втіхи
Ні з’тим, ані з другим…
Я знаю тепер,
Як прощатися з другом!
Цуценятко ще малятко. Олександр Богемський
Цуценятко
Ще малятко,
Але схоже вже
На татка:
Кого добре знає —
Хвостиком вітає.
Я і ти. Людмила Савчук
Зачекай-но, песику,
Зупинись!
Ось який вже виріс я —
Подивись!
Не спіши так, песику,
Не біжи!
А зі мною краще ти
Подружись!
Буду тебе кістками
Пригощать,
Від кота Муркотика
Захищать.
Буду я любить тебе,
Берегти…
Будем завжди друзями
Я і ти.