Зірка. Ігор Калинець
Заслухалась зіркацвіркуна,вихилилась через віконце —хотіла ружечку кинутита й сама впала.Підібрав її лопух,думав, що світлячок.Сидить зірка на листкові,до неба високо,до землі чужинно.Ще й очіяк у Дзвінки.— Як ти називаєшся?А вона:— А я цвіркуна слухала.