Кожна пора року, кожен місяць в році по своєму прекрасні. Це дуже добре підмічають поети у свої творах. У цьому розділі МегаЗнайка зібрала найкращі вірші, які вчать любити природу, милуватись природою, спостерігати за природою в усі пори року.
Вірші про чотири пори року і про дванадцять чарівних місяців. Зима – Грудень,Січень, Лютий. Весна – Березень, Квітень, Травень. Літо: Червень, Липень, Серпень. Осінь – Вересень, Жовтень, Листопад.
Понад шляхом, в тихім зворі.Під великим камінцем,Ми з Оксанкою учораРозкопали джерельце. Лиш вода забулькотілаЗ-за похилої берізки,Підійшла до нас несмілоЛісова красуня — кізка. Нахилилась, напиласьТа й у гори подалась. Потім зайчик і куничкаНапилися із кринички. Йшла у ліс якась бабуся,Каже: «Ось де я нап’юся.А яка ж вона смачна,І прозора, й запашна.Вік такої не забуду.От спасибі добрим …
Криниця. Володимир Ладижець Докладніше »
Ген на небеснім сизім прузіПливуть хмарини парусові,А тут розвісили медузиСвої зелені парасолі. Мигтить сріблястих рибок зграяЙ сідає десь на дно камінне,І сам я рину і пірнаю,Перетворившись на дельфіна. Я не боюся анітрохиУ цім казковім дивнім царстві:У мене гумові панчохи —Світло-зелені довгі ласти. Тугий шолом наліз на вухаЩе й добре скло у мене зряче,Од видиху мого …
Заслухалась зіркацвіркуна,вихилилась через віконце —хотіла ружечку кинутита й сама впала.Підібрав її лопух,думав, що світлячок.Сидить зірка на листкові,до неба високо,до землі чужинно.Ще й очіяк у Дзвінки.— Як ти називаєшся?А вона:— А я цвіркуна слухала.
Поза воротаяре золото,ярії роси,сонечко босеколесом, колесомяк гагілочка. Червінцю, червінцю,мені по вінця.Я на купалау воду впало,а у петрівку —в житньому вінкувід серпа втекло,як перепілка. На городіза перелазомсоняшник лузало.Прийшла пава — листя опало.До багаття звезла,бо сонечко змерзло:гори, гори ясно,аби не погасло.
Старий місяцьчервоною короюзашерх,як смерека.У старого місяцямурашки бігаютьпід корою.Треба на них дятлаз лісу кликати.А молодийсам ріжками буцається,мов цапок.Старому місяцеві мулько —бік відлежав на хмарині.А молодому не спиться:біжить хвацькочерез усе небо —десь там зіроньки защедрували.
Розбудилася роса раненько,у росі личко вмила,щоб ще гарнішою бути.Тоді сіла на пелюстціі давай гойдатися.А сорока,на блискітки ласійка,тут як тут:що то за коштовний камінець?Тільки хтіла дзьобнути,а воно на пелюстці гойдається.Скреготнула зубамита й подалася далі.А промінь прилетів,взяв росу за рученьку —і злинули обоєв блакитне поле.
Устав туман удосвіта,запряг сиві воли —та й почумакував у Кримпо сіль.У степуназдогнало сонце,хоч би якась балочка —сховатися ніде.Пропав тумані сиві воли.Пере мрякана кладцівишиване хустята й побивається:— Де той туман забарився?Солі ні крупинки,прісні мої сльози.
Поверталася річка з гірі думала,що рожеву рибкунесе.А то не рибка,а плескатий камінчик.Розсердилася річка —і жбурнула його на берег.Який гарний плесканчик,—зраділа дівчинкаі в садку його посадила.— Рости, камінчику,великий,я тебе поливатиму.Росте камінчик без коріння —виріс рожевим каменем.Тепер він як скеля.Та серце м’яке маєі маленьку дівчинкулюбить.
Вірші про красу природи, про замилування природою, навколишнім світом. Вірші про природу для дітей від Нати Гончаренко Краса землі моєї. Ната Гончаренко Краса землі моєїПроникливо цвіте.В тихесеньких лілеяхМереживо святе.У вишні зріє проміньМарцевої жаги,Викохуючи гомінМедової доби.Пшениця янтаріє,Прийшла її пора,Жарини сонце гріють,Як маму дітвора.Ось соняшник схиляєГолівоньку палку.Замріяно злітаєЛебедик на ставку.Верба вплітає стрічкуУ коси чепурні.Синіє вітру річкаЛазурні літа …
Вірші про красу природи. Ната Гончаренко Докладніше »
Умій стеблині порадітиІ розгадать, чий в росах слід.Люби всілякі трави, квіти,Ожини і колючий глід. Як хвильки, пахощі до менеВітрець ласкавий посила.І жовте, й голубе, зеленеКуштує медобор бджола. «Чай, чай, молочай,У мед умочай…» —Це пісню наш народ співа,І, наче цвіт, її слова. А цвіту всякого доволі,В садах плодів на різний смак.Земля нам догоджає в полі,У лісі, …
Носити окуляри мушу,Бо в цьому виникла потреба,Та навіть у малій калюжіЯ бачу не багно, а небо… У кожній росяній краплиніЯ бачу всесвіт – зорі й хмари.Щоб це розгледіти, людині,Не треба мати окуляри.
Довкола стільки є краси:Краплинки ранньої роси,Метеликів веселі танці,Татуся посмішка уранці,Злотиста зачіска колоссяВерби над річкою волосся,Пташині неба передзвони,Вечірніх хмар вбрання червоне,Веселка в сонячнім намистіI квітів рушники барвисті,Натруджені матусі рукиІ колискових тихі звуки.О, скільки в світі є краси!Ти серденьком її проси,Й наповнюй душу аж до краюКраплинами земного раю!
Давай не додивимосьВранішні сниІ вирушим з хатиВ світанок ясний. За річку,За поле.І лугом навскіс —До міста,Яке називаєтьсяЛіс.А в місті —Проспекти,Бульвари,Квартали,Де мешканці різніСтежки протоптали. Ішли поодинці,А може, й стадами…Ступаймо нечутноЗа тими слідами.Побачимо місце,Де кожного дняСтрічає світанокСтрунке оленя.І раптом почуєм:Мов ранку кришталь,Сопілочка іволгиСріблиться вдаль. Це значить,Оленячу площуПройшли.Це значить,Ми вулицю ІволгЗнайшли. Погляньмо ліворуч:Дерева цвітуть,І бджолиНа Липовій трасіГудуть. Тож …
Краса природи скрізь, у всьому,В краплині теплій дощовій,В барвінку синьому, густому,В піснях, що носить сніговій;У цвіті яблуні чи вишні,У хвилях моря та Дніпра,У незабудках, що не пишні,А серце радо завмира,Коли побачиш десь у поліАбо привидяться у сні:Здається, ти вже на роздолліДе жайворонки голосні… Краса природи — у озерці,У злетові зірок стрімкім,В усій землі, що добре …
Ходім зі мною, стежечко.Обережно,не зачепися за камінець,переступи соломкуі під спориш не ховайся,—все одно бачу. А там,за городом,ого як ти виросла!Сама біжиш,через струмок перескакуєш,батіжком по пилюці цвьохаєш,за суницею збочуєш,топчеш горох при дорозі. Коли б глянути, стежко,он з тої горина всенький світ! Тільки не поспішай:така верчена ти,як дзига.Але ж світ красний —голова крутиться…
Сплю глибоко-глибоко.А ще глибше —мати моя підземна. Я їй про зорі розповідаю,а вона — про коріння дуба. Я їй про хмаринку,а вона студеним молокоммене поїть. Я їй про метелика,а воназ водяного царстварусалку приводить. А оце весняна калинане хоче забрати з менесвою подобу. Тільки сонцеп’є та п’єкалинову водучерез золоті соломинки.
Вірш про захоплення красою природи, її силою, могутністю. Люби природу не як символ. Автор поезії – відомий український поет – Максим Рильський. Люби природу не як символДуші своєї,Люби природу не для себе,Люби для неї.Вона — не тільки тема віршаАбо картини,—В ній є висоти незміриміЙ святі глибини.У неї є душа могуча,Порив є в неї,Що більший над …
Люби природу не як символ. Максим Рильський Докладніше »
Тихо у полі… ні співу, ні шуму,Думає поле глибокую думу,Тишею душу свою напуває,Колос зелений зерном наливав.Тихо… Ні співу, ні шуму,Думає думу.
Завтра, завтра підем в поле,В школі кинемо книжки,Цілий день ми проспіваєм,Як співають там пташки. І ромену і волошокПовні поли нарвемо,На межі з квіток пахучихМи віночки сплетемо. У лісах, лісах зеленихМи спочинемо гуртомПід столітньою вербою,Що схилилась над струмком. Скільки ми нового взнаєм,Скільки ми угледим див!Заспіваєм, защебечемСеред лісу, серед нив. Защебечем, заспіваєм,Як співають там пташки…Завтра, завтра підем …
Світить нині сонечко. Євген Желєзняков Світить нині сонечкоУ моє віконечко.Світить воно, гріє,Все село радіє:Гарне буде літо,Гарне буде жито.Вславить рідний крайЩедрий урожай. Сонечка. Леся Медик-Яремчук Сонечко, те, що у небі світило,Якось у річку згори задивилосьІ здивувалось: “Хіба ж так буває?Знаю, одне я, а тут нас аж два є.”Сонечко інше – жучок невеличкий-Зручно вмостилось на листя сунички.В …
Від атора: “Сьогодні навіть малюкам-першокласникам відоме мудрецьке чужомовне слово «екологія», що визначає взаємини між людьми й навколишнім середовищем, себто природою. І мені подумалось: а от у роки мого дитинства слова «екологія» не знали навіть десятикласники! Не тому, що були такі нетямущі, а тому, що в цьому слові не мали потреби. Жило воно в грубих тлумачних …
Вірші про екологію від О.Пархоменко “Що хвалити куликові” Докладніше »
А я у гай ходила. Павло Тичина А я у гай ходилапо квітку ось яку!А там дерева — люлі.І все отак зозулі:ку-ку! Я зайчика зустріла,дрімав він на горбку.Була б його спіймала —Зозуля ізлякала:ку-ку. Біля озера у лісі (уривок) Темний ліс, стежина біла:чудно так, немовби сниться…— Причаїлась то лисиця?— Ні, гілляка поруділа:хтось її зламав і кинув.— …
Вірші про красу української природи. Павло Тичина Докладніше »
Збірник віршів про фрукти і ягоди. Вірші про сад для дітей. Вірші про яблука, груші, виченьки, черешеньки, виноград, кавун…
Вечір і ніч – найбільш загадкові частини доби. Пропонуємо добірку віршів для дітей про вечір і про ніч.
Зелений шум. Лідія Компанієць Зодягнув лісочок Зеленую шубу,— Повно у лісочку Зеленого шуму! — Шуме, шуме, здрастуй! Чом ти зеленастий? — А тому що в мене вся рідня зелена: клени та дубочки — то мої браточки, молода травичка — дорога сестричка, деревій та м’ята — любі мама й тато, верес і кульбаба — мої дід та …
Ой місяць січень Кличе морози, Морозить лиця, Щипає носа. А місяць лютий Вітрами дує, На водах з льоду Мости будує. Березень місяць Льоди проломить, Весняну пісню Річка задзвонить. Квітами квітень Всіх привітає, Усі садочки Порозквітає. А травень прийде У дні чудові, Постелить всюди Трави шовкові. А місяць червень Луги покосить, Червоним соком Ягідки зросить. А …
Збірник віршів для дітей. Вірші про вітер: про теплий літній вітерець, про осіннього вітра трудівника, вірші про весняний вітер і холодний зимовий. Вірші про вітер українською мовою. Весняний вітер. Наталка Поклад – Звідки?– Десь із далини.– А як зветься?– Весняний.Він дива творити вміє:землю збудить і зігріє,вихори закрутить дужі,висушить стежки й калюжі,–й виткнуться – лиш не …
Гриб діткам купив шапки. Михайло Стельмах Гриб діткам купив шапки.Повдягалися грибкиІ стають аж на носочки,Щоб їх бачили в лісочку.Гриб говорить їм: —Дітки,Не спинайтесь на носки,Не показуйте шапки:Ходить баба за дубами —Попадете в борщ грибами. Грибок. Валентина Полинок Ось листокТа ще листок,А під нимСидить грибок,У вогкій оселі,В моховій постелі.Брилик має,Та ховає,Листям зверху прикриває. Капелюшник Боровик. Тамара Коломієць Капелюшник …
Зї’в Іванко льодянець – В траву кинув папірець. Сам побіг мерщій на став футбол весь день ганяв. Папірець лежав в траві, В мурашиному гнізді. Наробив він там біди – Вхід закрив всім до їди. Потім з вітром полетів, впав на квітку біля бджіл і не взяли бджоли мед – Полетіли всі вперед. Раптом дощик з …
