У просторому дуплі
Гам – не передати!
Ніяк совенята малі
не навчаться літати.
Наймолодшеньке з усіх
Висоти боїться:
«Треба вам ─ то ви й летіть,
Мені й тут сидиться!».
Хоч і журиться мале,
та жує малину:
«Ох, яке воно смачне
В цю журливу днину»
Не стихає дід-пугач
Додає ще ляку:
«Ти, малий, дивись не плач,
А стрибай з гілляки!»
Заперечує сова:
«Що за диктатура!
Щоб навчити малюка
Тре* література»
«Всі навчилися давно!» –
Каже дід вухатий.
«Як стрибатимуть в багно,
То й мені стрибати?», −
Відвернулось совеня
І мовчить хвилину.
Помічає вся рідня,
Що нема малини.
За вікном зелений кущ,
Плоди соковиті…
І немов травневий хрущ,
Малюк став летіти!
Визирають із дупла
Сови на долину.
«Чого дивитесь, агов?
Хоче хто малини?».