Зміст сторінки
Збірник віршів про весну – про пору року, коли просинається природа, все кругом наповнюється життям. Вірші про перших вісників весни – квіти, птахи, які віщують весну. За весною скучають і бруньки на деревах, і берізки, і зайці у лісі.
Вірші про весну українською мовою. Читайте вірші про весну на МегаЗнайка.
Дивувалась зима. Іван Франко
Дивувалась зима
Чом се тають сніги,
Чом леди присли всі
На широкій ріці?
Дивувалась зима:
Чом так слабне вона,
Де той легіт бересь,
Що теплом пронима?
Дивувалась зима:
Як се скріпла земля
Наливаєсь теплом,
Оживає щодня?
Дивувалась зима:
Як посміли над сніг
Проклюнутись квітки
Запахущі, дрібні?
І дунула на них
Вітром з уст ледяних,
І пластом почала
Сніг метати на них.
Похилились квітки,
Посумніли, замклись;
Шура-буря пройшла –
Вони знов піднялись.
І найдужче над тим
Дивувалась зима,
Що на цвіт той дрібний
В неї сили нема.
27 березня 1880
Зелена повінь. Марія Познанська
Гей, розлилась по селу і по місту
Повінь зелена з зеленого листу!
Наче у річці весняна вода,
Грає, вирує верба молода.
Зашумували на вулиці клени, –
Вулиця тоне у листі зеленім.
Зашумували в дворах явори, –
В листі усі потонули двори …
Повінь зелена гуляє навкруг,
Хвилю свою покотила й на луг,
Вже он дістала до лісу й до гаю.
Як я туди доберуся – не знаю.
Сяду у човник, мабуть, при вітрилі,
Так і пливтиму по листячку – хвилі.
Зимі кінець. Василь Струтинський
Радіють береги:
Розтанули сніги!
На схилах річкових
Струмки дзвенять, мов сміх.
Парад свій відкрива
Лавина льодова,
Воді наперекір
В танок пустився вир.
Десь хлюпнув окунець…
Ура! Зимі кінець!
Дзвінок. Василь Вітка
Хто приносить нам весну,
Сонячні привіти,
Будить полечко від сну?
Жайворонок, діти.
На ріллі іще льодок
Не розтав як треба.
Вістунок — за дзвінок
І хутчіш у небо.
І дзвенить, дзвенить дзвінок
У блакитнім світі.
Кличе вас на свій урок
Жайворонок, діти.
Ой минула вже зима. Українська народна пісенька
Ой минула вже зима,
Снігу-льоду вже нема.
Ой нема, ой нема,
Снігу-льоду вже нема.
Прилетіли журавлі
Й соловеєчки малі.
Ой малі, ой малі,
Соловеєчки малі.
Лугом квіти вже цвітуть,
Вівці травку вже пасуть.
Ой пасуть, ой пасуть,
Вівці травку вже пасуть.
Всі веснянку співаймо,
Весну красну вітаймо.
Вітаймо, вітаймо,
Весну красну вітаймо!
Початок медоносу. Степан Жупанин
Медонос весняний
Розпочався нині.
І гудуть невпинно
Вулики бджолині.
А дідусь між ними
Ходить на світанку,
Слухає, як бджоли
Дзумкають веснянку.
Бджоли дідусеві
Бороду обсіли,
Думали: то перший
Цвіт весняний білий.
Прийшла весна. Олександр Богемський
Прокинулось зайчисько,
А снігу вже нема:
За ручаєм спливає
Крижиною зима.
-Прийшла весна нарешті! –
Радіє зайченя
І білу кожушину
У скрині зачиня.
Природі другом будь! Дишкант Катерина
Весна… Весна… Пустунчик вітер
Під кожен кущик загляда:
Чи вже прокинулися квіти,
Чи просинається трава.
А з неба сонечко сіяє
На поле, гори, на лісок,
Своїм промінням зігріває
Кожне стебельце i листок.
Водою дощик напуває
Всі квіти й трави весняні.
Про жодну він не забуває,
Бо всі вони, як ми, живі!
І ти, дитино, пам’ятай,
Ніколи не забудь:
Ти слабшим завжди помагай,
Природі другом будь!
Прослідок. Григорій Кулеба
Попід тином
Перший прослідок
Обережно хтось проклав
І повів скрадливий досвіток
За околицю села.
Там зело
На волю вибилось
Та зеленим оченям
Пильно стежить, як за вибалком
Тане сутінь тут і там.
Як тонка
Зоря хитається —
Вже докапує, уже…
І крайнебо розгортається
Дивовижним вітражем.
Як метка
Синичка скльовує
У посадці мерхлий сніг,
Як струмочок випульсовуе,
Щоб зачать нові пісні.
Робота сонця. Петро Осадчук
Берегами Дніпра крижаними,
По левадах, гаях і ярках,
Де не глянеш — зима панує,—
Білий сніг, як перина пухка.
Та пройшлось берегами сонце,
Зазирнуло в найдальші ярки,
Сніг пробило гарячим променем —
І тоді заспівали струмки.
А пташки у гаю почули
Мужню пісню найперших струмків
Повернули до сонця голівки
І собі розпочали спів.
Пошпурляли дерева додолу
Білі шапки з чубатих голів —
Адже вітер примчав веселий
Із далеких весняних лугів.
А Дніпро берегами-плечима
Ворухнув, поламавши лід,
І на хвилях прудких дніпрових,
Немов корабель святковий,
Загойдався зелений світ.
Сходи. Кочевський Віктор
Земляні хатинки —
Темні та тісні,
І заворушились
Повні насінинки
В теплій борозні.
Доки вже їм спати:
Ой, набридла ніч!
Чи не час-бо зняти
Чорну ковдру з пліч?
Встали із постелі,
Натягли лучки,—
Та й пробили стелю
Стріли-голочки.
Ну, тепер ростимуть,
Хоч і не проси:
На зелених вістрях
Нанизались в іскрах
Крапельки роси.
Як весну викликали. Олекса Ющенко
Ой, набридла зима…
І синичка вже сама,
Що всю зиму прожила,
А не кинула села,
Кликать почала весну —
Морозище віджену!
Хочу, щоб усе цвіло.
Щоб до нас прийшло тепло!
Промінь вітерцю: — Куди ти? –
Полечу весну будити,
Бо ж оце мені не сниться.
Що озвалася синиця!
…Глянь — за ними ранній цвіт
Із-під снігу шле привіт!
Сонце. Теплий вітерець…
І жовтець навпростець
Бережком-лужком побіг.
Ніби сотню має ніг!
Луг квітує, сяє річка…
І не віриться, однак,
Що весні прийти синичка
Подала могутній знак!