— Старий каштан за вікнами
клас затіня! — сказали.
І от, щоб стало світло нам,
його взяли й спиляли.
Тепер свої густі гілки
до нас не тягне дерево,
і не свистять для нас шпаки
у кроні на перервах.
Травневі вогники свічок
не спалахнуть на сонці,
і плід, неначе їжачок,
не вмоститься в долоньці.
І вже на стовбурі вгорі
не з’явиться ніколи
старе рівняння школярів:
«Олена плюс Микола»…
Щоб стало в класі світло нам, —
старий каштан спиляли…
Зробили ніби й правильно,
та в класі темно стало…