Правдивий і щирий, совісливий і непоступливо чесний, простий і скромний – таким постає й міцно зберігається в пам’яті письменник Віктор Семенович Близнець. Його дитинство випало на трагічно-героїчні роки Великої Вітчизняної війни та сувору повоєнну пору. Він належав до багатостраждального покоління «дітей війни», і згодом, коли розквітнув талант прозаїка, цей час всенародного подвигу закарбувався на сторінках його оповідань і повістей у драматичній величі, в образах повнокровних, у слові художньо ваговитому й натхненному.
Дітей війни», яких так добре знав прозаїк, бачимо в повістях «Мовчун*, «Древляни», «Землянка», «Партизанська гармата». Юним персонажам цих творів автор передав і свій душевний досвід, і своє зачудоване ставлення до краси світу, затьмареного війною. «Ойойкове гніздо», «Паруси над степом», «Женя і Синько», «Звук павутинки», «Як народжується стежка» – в цих книгах Віктор Близнець талановито малює розмаїту й цікаву країну дитинства в мирний час, віддає симпатії допитливим і громадсько-активним натурам, котрі прагнуть утвердитись на шіві суспільних інтересів.
Талановитому перу Віктора Близнеця належить художньо-документальний роман «Підземні барикади», в основу якого покладено діяльність більшовицького підпілля в місті Миколаєві в 1908 році, роботу таємної друкарні, що випускала революційну літературу. А ще повість «Вибух», де розказано про грозовий переддень Жовтня, вславлено подвиг в ім’я соціалістичного перетворення дійсності. І, звичайно, не можна не скласти слів подяки письменнику, котрий древню пам’ятку «Повість минулих літ» обробив і переклав із давньоруської на сучасну літературну мову так, що цей нетлінний шедевр став набутком широких читацьких кіл.
Віктор Близнець проспівав правдиву пісню мужності й героїзму радянських людей. І хоч за віком йому не випало воювати з німецькими фашистами, проте талановиті його книги дають підстави вважати письменника мужнім воїном.
ЄВГЕН ГУЦАЛ