Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори,
усе моє, все зветься – Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.
- Категорії: Вірші про Батьківщину, про Україну.
- Позначки: Україна.
- Письменники: Костенко Ліна.
- Authors: Адмін.