Вірші про птахів взимку

Вірші про горобчиків і синичок, снігурів і шишкарів, інших птахів, яким ох як не легко у холодну пору року, коли на вулиці лютує зима. Вірші, у яких розповідається про життя птахів взимку. Вірші про зимуючих у нас птахів,  їх потреби взимку і про те, як ми (діти і дорослі) можемо їм допомогти.

Мамо, іде вже зима. Леся Українка

Мамо, іде вже зима,
Снігом травицю вкриває,
В гаю пташок вже нема…
Мамо, чи кожна пташина
В вирій на зиму літає?” —
В неньки спитала дитина.

«Ні, не кожна,— одказує мати,—
Онде, бачиш, пташина сивенька
Скаче швидко отам біля хати,—
Ще зосталась пташина маленька.

«Чом же вона не втіка?
Нащо морозу чека?»

«Не боїться морозу вона,
Не покине країни рідної,
Не боїться зими навісної.
Жде, що знову прилине весна».

«Мамо, ті сиві пташки
Сміливі, певно, ще й дуже,
Чи то безпечні такі,—
Чуєш, цвірінькають так,
Мов їм про зиму байдуже!
Бач — розспівалися як!»

«Не байдуже тій пташці, мій синку,
Мусить пташка малесенька дбати,
Де б водиці дістати краплинку,
Де під снігом поживку шукати».

«Нащо ж співає? Чудна!
Краще шукала б зерна!»

«Спів пташині потіха одна,—
Хоч голодна, співа веселенько,
Розважає пташине серденько,
Жде, що знову прилине весна».

Крихти хліба. Анатолій Качан

З лісосмуг, де свищуть сніговиці,
Де не стало корму і тепла,
Перебрались лагідні синиці
У садки до нашого села.В завірюху, ожеледь, морози
Стукають синиці у вікно,
З горобцями ділять на дорозі
Крихту хліба мерзлу і зерно.

Ріка заснула в берегах.
Село сотається димками.
Як чорні черги у снігах,
стоять похнюплені паркани.
А на малому деревці
з такою гілкою рогатою
лузають зиму горобці
і літо-літечко пригадують…

Прилітайте під вікно. Грицько Бойко

Сніг-сніжок! Сніг-сніжок!
На снігу сліди пташок.
Це горобчики стрибали,
Мабуть, їстоньки шукали.
Та поживи, бач, нема —
Замела усе зима…
Ой ви, пташки куцохвості.
Наші друзі, наші гості.
Прилітайте під вікно —
Є в кормушці вам пшоно.

Синички на снігу. Ліна Костенко

Синиці голодом намлілись –
така зима, така зима!..
Оце б у вирій полетіти,-
так батьківщини ж там нема.

Шишкар. Василь Вітка

Гляньте ви на дивачка.
Що з гніздечка-гамачка
Озира зимовий ліс,
На морозі чистить ніс.

Звуть його ще кригодзюбом,
Не боїться він зими.
Ліс сосновий йому любий,
В нім зимує він з дітьми.

Для коханих пташеняток
У гніздечку у цей час —
Пуху, шишок і зерняток
На всю зиму він припас.

Снігурі. Олесь Олександр

Звідкіль налетіли
Стоголосим табуном
І розсипалися в полі
Над розсипаним зерном.

Заспівали, задзвеніли,
Мов заграли кобзарі…
Де взялась весела зграя,
Жарогрудні снігурі.

Ось вони на сніг упали
І розквітли, як квітки…
На горах мак рожевий
Так заквітчує грядки.

Нагло враз табун крилатий
Небезпечне щось зачув.
Вгору знявся, й дуб гіллястий
В кущ троянди обернувсь.

Що хвилина – і, як в казці,
Враз осипались квітками
І за вітром над снігами
Полетіли снігурі.

Новорічний подарунок. Наталка Поклад

Під ногами сніг співає:
– Ну ж, прудкіше, ну ж, скоріш
Горобців криклива зграя
Пише новорічний вірш.
А у нім – про танець румбу
І ялину край вікна,
Й новорічний подарунок –
Жменьку теплого зерна.

За матеріалами: Наталка Поклад. “Ластівчин привіт”. Вірші для дітей дошк. та мол. шк. віку. Ілюстрації Яни Кернер-Вернер. Київ, ПП “АВІАЗ”, 2014 рік

Синичка. Василь Вітка

Цвінь-цвень! Пінь-пень!
Добрий день! Добрий день!
Хто ж оце мене вітає —
Славка, а чи щиглик?

Підлітає і сідає,
Голосно співає.
Треба ж так от помилитись —
Не впізнав я був синиці.

Співучої жартівниці.
Прилітала ж ця синиця
Узимку щоднини,
Приладнав я годівницю
Їй до яворини.

Пінь-пень! Цвінь-цвень!
Прилітай, моя пташино.
До цієї яворини
Знов узимку кожен день.

Снігур. Василь Вітка

Ми його не тільки в книжці —
Бачили в садку.
У червоній він манишці.
Сірім піджачку.

Зсуне шапочку на очі,
У дворі ґуля.
Жити в клітці він не хоче,
Діток звеселя.