Вірші про сніговика і снігову бабу

Вірші про веселих і не дуже, про про працьовитих помічників Діда Мороза і Зими – вірші про сніговика і снігову бабу.

Вірші про сніговика

Сніговик. Юлія Хандожинська

Я – веселий сніговик!
І до снігу взимку звик!
Не сиджу ані хвилинки!
Забіг в гості до хмаринки,
А там снігу – ба… гора!
Ось це – справжня вже зима!

Я давай його штовхати
На подвір’я і на хати,
Щоб санчата всі дістали,
Щоб на лижі дружно стали,
Щоб ніхто не сумував,
В гості Новий рік чекав!

Про сніговика. Тамара Коломієць

У Дідка Сніговика
Кочерга замість ціпка,
Замість носа – бурячок,
Замість шапки – банячок.

Сперся він на кочергу
І ні кроку по снігу.
А в одлигу позіхнув,
Кочергою ворухнув,
Бороду розпушив
І по стежці рушив.
– Ти куди оце, куди?
– А туди, де холоди,
Де снігів по пояс –
На Північний полюс.
Буду жить і поживать,
Дім із криги мурувать,
Кочергою у хокей
На крижині грати
І морозивом гостей
Буду частувати.

Снігова казка. Тамара Коломієць

Усе засипав білий сніг.
А з ним – одлига на поріг.
І ми в дворі, де я живу,
Зліпили казку снігову.
Ось ведмідь – товстий дивак
Сніжку пробує на смак.
Ось вовчисько-м’ясолюб
Зирить – взять кого на зуб…
Ось лисичка гостровуха
Гороб’ячий щебет слуха.
Ось зайчиська куцохвості
Всіх запрошують у гості.
А оце – сніговик,
В цілім світі мандрівник.
В капелюх його вберем,
Буде в нас він казкарем!

Заєць стереже. П. Коваль

Як жива, як жива
Наша баба снігова.
У руці мітла велика
Із тонких гілок осики.
Ніс у неї із морквинки
Червоніє, мов жаринка.
Щогодини, щохвилини
Заєць стереже морквину,
Бо весною бабин ніс
Віднесе зайчатам в ліс.

Снігова баба. Марійка Підгірянка

Що за гамір?
Що за гра?
Ліпить бабу
Дітвора!
Ой же баба
Снігова,
Біла в баби
Голова.<
Ой, у баби
Горб на спині
І ломака
Он яка!
Ніс у баби
З картоплини,
Рот у баби
З буряка.

Снігова Баба. Олена Пчілка

– Ну-те, хто з вас там бистріший?

Купи снігу там лежать! –

Хлопці поклик підхопили,

Бабу з снігу враз зліпили,

Очі з вугілля всадили,

Рот із буряка зробили,

От так «баба»! Молодці!

Ну, дивуйтесь, горобці!

Сніговик. Оксана Сенатович

Сніговик Морквяний ніс

Вгору віника підніс

І питає: «Перехожі,

Чом на мене ви не схожі?

Я стою, а ви в бігах,

Ви у пальтах, у шапках…

Гей, скажіть, у вас носи,

Як у мене, – для краси?»

Снігова баба. О. Маружний

Порошить метелиця
Білим снігом стелеться.
На подвір’я, як жива,
Вийшла Баба снігова.
У вбранні зимовому,
Гарному, казковому
На сніжку вона стоїть,
Ще й ногами тупотить.
Є у баби палиця,
Баба нею свариться.
Чорні очі аж горять:
Краще Баби не чіпать!

Дідів портрет. Платон Воронько

Ми ліпили сніжну бабку,
Поки вечір наступив.
А вночі високу шапку
Й вуса іній наліпив.

Підійшов Омелько-дід,
Усміхнувся:
– Все як слід:
Шапка, вуса, борода,
Ще й чуприна вигляда.

Гей, хто в хаті, гляньте йдіте,
Мій портрет зліпили діти! –
Вмить зібравсь Омельків рід:
– Справді, з баби вийшов дід!