Вірші про зиму. Вірші про сніг і мороз

Зимові вірші. Вірші про зиму, мороз, про життя тварин взимку українською мовою. Зокрема, на цій сторінці прочитаєте вірші Марії Познанської про сніг і сніжинки, вірші Грицька Бойко про перший сніг, про мороз.

Також пропонуємо декілька віршів Ліни Костенко про зиму (із збірки “Бузиновий цар”). На цій сторінці Ви знайдете наступні вірші: Баба Віхола, Заячий карнавал, Праля.

Зимонька-зима – ох, яка чудова зимова пора. Не менш красива вона у веселих віршах для дітей.

Баба Віхола. Ліна Костенко

Баба Віхола, сива Віхола
на метільній мітлі приїхала.
В двері стукала, селом вешталась:
– Люди добрії, дайте решето!
Ой просію ж я біле борошно,
бо в полях іще дуже порожньо.
І Сині пальчики – мерзне житечко,
і Нема решета, дайте ситечко!
Полем їхала, в землю дихала
баба Віхола, сива Віхола…

Веселий сніг. Галина Малик

Вийшов з татом я гуляти,
Вів мене за руку тато.
Враз такий веселий сніг
нам дорогу перебіг!

Він за комір залітав,
щоки наші лоскотав,
хихотів під ліхтарями,
реготався під ногами.
Ладен був усе робити —
тільки б нас розвеселити!

Ми й не відмагалися —
разом з ним сміялися.

Вже неминуче буде сніг. Микола Вінграновський

Вже неминуче буде сніг. Микола Вінграновський

Вже неминуче буде сніг
З хвилини на хвилину…
Завіє сніг і наш поріг,
І в полі бадилину.

За ноги вхопить вітер дим,
А сніг і дим завіє,
Ще й білим язиком твердим
Прилиже дим, як вміє.

Хвоста розпушить курці сніг
І пожене за вітром,
Останні яблучка із ніг
Зіб’є із віт над світом.

До айстр останніх припаде
Губами сніговими —
І тихо їм щось доведе,
І забіліє з ними…

Під самим садом обрій ліг
На сіру павутину…
Вже неминуче буде сніг
З хвилини на хвилину…

Вітер. Грицько Бойко

Ой на річці вітер
Лід до блиску витер.
Ні сніжинки-
Порошинки
Не залишив вітер.
Ой ти, вітер-вітер! —
Як нам не радіти:
Ти хороший.
Ти  пригожий,—
Ковзанку нам витер.

Заячий карнавал. Ліна Костенко

Вітре, вітре, ти не вий!
У звіряток рік Новий.
Зорі світять на ялинці.
Дід Мороз приніс гостинці.
Прометем собі доріжки.
Потанцюємо хоч трішки!
Маски зробим з будяків.
Налякаємо вовків!

Зима. Катерина Дишкант

Вкриває сніг всі барви падолисту,
Що бережуть ще доторки легкі
Ясного сонця. І сторінку чисту
Знов розгорта на стомленій землі
Сріблястий пух, що холодом сміється,
З морозом витанцьовує щодня,
То у повітрі крутиться і в’ється,
А то сідає на дерев гілля.

Зриває вітер листячко останнє,
Несе у далеч відблиски тепла.
І з кожним днем все дужче відчуває
Природа вся, що близиться зима.

Вдягнулись в білі шуби спритні зайці,
Ведмідь в барлозі теплім задрімав,
На дні ставка давно поснули жаби.
Й їжак заснув, хоч довго він чекав,
Коли ж прийде набачена, незнана
Ще досі ним красуня чарівна,
Що дружить і з морозом, і з снігами,
І величається незвично так – ЗИМА.

Зимова калина. Платон Воронько

Вірш про зимову калину, яка від лютого морозу стає лише смачнішою, лише кориснішою.

Все жахав мороз калину:
– Побілієш ти, як сніг,
Заморожу до загину. –
Заморозити ж не зміг.
Червоніла, пломеніла,
Грона жевріли як жар,
Не лякалась, не біліла –
Не калина, а пожар.
А коли прибігли діти,
Любо мовила вона:
– Ви мене в коші беріте,
Я морожена – смачна.
Зустрічали з пиріжками
Свій Новий щасливий рік…
І солодкими цівками
Лився їм на губи сік.

Зимова пісенка. Грицько Бойко

Зимонько,  де ти?
Намети замети.
Ми тебе стрічатимем
З лижами й санчатами,
З ковзанами на льоду…
А зима гука: — Іду!

Мороз. Катерина Дишкант

Мороз Морозенко Морозний
Морозить всім лиця й носи.
Мороз Морозенко Морозний
Найкращий друзяка зими.
Заради розваги та сміху
Заради щасливих очей
Засклив він озера i ріки
Й ставок заморозив оцей.
Скоріше на лижі чи санки,
В швидких ковзанах чи без них,
На вулицю гайда ще зранку
Допоки лежить білий сніг.
Допоки рипить під ногами
При сріблена ковдра зими,
Грай сніжки, лiпи снiгобабу
Й морозу спасибі скажи.

Падав сніг лапатий. Катерина Дишкант

Падав сніг лапатий
На крислаті клени
І співав завзято
В розпалі зими
Пісню, що складали,
Як завжди, натхненно,
Пишночубі хлопці
Зимові вітри.

Падає, падає, падає. Марія Познанська

Густо сніжок на поля.
Нас веселить він і радує –
Щедрою буде земля.
Впору нап’ються водицею
Рідні колгоспні лани.
і золотою пшеницею
Літо прославлять вони!

Перший сніг. Грицько Бойко

То не зорі
Неозорі
Засіяли   на   просторі,
Кружать  угорі.—
Білі-білі
Заметілі
На дерева посивілі
Впали у дворі.
А сніжинки-
Холодинки,
Зіроньки і намистинки
Стеляться до ніг.
Сніг пухнатий,
Наче вата,
Жаль по ньому і ступати —
Білий, чистий сніг.

Перший сніг. Григорій Усач

Зима така недобра,
Така скупа зима,
Бо снігу для хлоп’яток
У неї ще нема.

Послухай, чорна зимо,
Пора уже, пора:
Санчатам нашим сниться
Засніжена гора.

І лижі дуже хочуть
Побігти по лижні,
А діти марять лісом
У срібному вбранні.

…І от одного ранку
Ми бачим у вікні:
Все біло, біло, біло,
Немовби уві сні.

Це сніг на білих лапах,
Нечутних і м’яких,
Підкрався, наче кицька,
І біля хати ліг.

Перший сніг. Валентина Чорна

Падає тихесенько сніг-сніжок…
Скільки буде радості у діток!
Буде у них ковзанка льодова,
Буде і бабусенька снігова,
Застилає полечко і поріг
Білий та пухнастенький перший сніг.
Осінь заховалася та й нема…
З добрим ранком, сніженьку і зима!

Праля. Ліна Костенко

Сидить пряля та й пряде –
сніг іде – іде – іде –
нитка рветься де-не-де –
а вона пряде й пряде.
Вже напряла хуртовин
на шапки для верховин –
на сувої полотна –
на завіску для вікна,
на хустину й укривало –
мало – мало – мало – мало –
сніг іде – іде – іде –
а вона пряде й пряде…

Прийшла зима. Грицько Бойко

Сніжок у полі, у долині,
І на дорозі, й на горі.
На червонястій горобині
Стрічають зиму снігурі.

Останній лист злетів з берізки,
На білу ковдру тихо впав…
Він золотим знайомим блиском
Недавню осінь нагадав.

Природа холодної зими. Галина Беркита

Вірші, написані дітьми. Вірші про зиму

Гарна природа навкруги –
Луги, поля, гаї, ліси.
Усе покрито білим снігом .
Травичка сяє білим сріблом.

А річка в кригу одягнулась,
І сном міцним вже спить ведмідь.
Лисичка, вовчика сестричка,
Хвостиком мете свій слід.

Сніг іде. Марія Познанська

Тихо, тихо сніг іде,
Білий сніг, лапатий:
Ми у двір скоріш підем,
Візьмемо лопати.

Ми прокинем зранку
Стежку біля ґанку,
Вийде мама з хати
І почне питати:
— Хто ж це так доріжку
Вміє прокидати?

Вірші про сніг і сніжинки. Марія Познанська

Сніжинки. Грицько Бойко

То не білі метелики налетіли,
То сніжинки, мов пушинки, землю вкрили.
Ой-ля! Мов пушинки, землю вкрили.

Одяглись у теплі шубки школярята,
Вийшли зиму зустрічати на санчатах!
Ой-ля! Зустрічати на санчатах!

Буде ковзанка весела, будуть сніжки,
Будуть грати, працювати руки й ніжки!
Ой-ля! Працювати руки й ніжки!

Сніжинки. Марія Познанська

Ми в небі народилися,
Сніжиночки малі,
А нині ми спустилися
До рідної землі.

Веселими, грайливими
Літаєм навкруги
І стелем білі килими
На поле, на луги.
Хай живиться водицею
Вся матінка-земля,
Щоб буйною пшеницею
Прослалися поля.

Сніжна пісенька. С. Богомазова

1. Зимо-чарівнице, білий-білий сніг!
Він летить, іскриться, падає до ніг.

Приспів:
Ану, сніжок, ану, дружок,
Лети і не вгавай.
І поле, й луг і все навкруг
Щільніше укривай!

2. Ой які ж то милі нам оці деньки:
Сніжні заметілі, саночки стрімкі!

Приспів.

3. Сніг летить іскристий…
То ж на честь зими
Щиру, голосисту пісню склали ми.

Приспів.

Суперечка. Петро Ребро

Ведмідь сварився із совою:
— Ти щось наплутала, сова!
Затям своєю головою —
зими в природі не бува!

Сова сміялась: — Волохатий,
не дивно чути це мені:
ти восени як ляжеш спати,
то встанеш тільки навесні.

Вірші про тварин взимку

Холодно сміється сонце. Дишкант Катерина

Холодно сміється сонце
З-поміж сосен і беріз.
Біло-біло, біло-сніжно
Іздаля видніє ліс.
Біла ковдра під ногами,
Білі на чубках шапки,
Й рукавиці білі вбрали
Всі дерева на гілки.
В білій шубі віття клена,
Білі хмари угорі.
І ялинка, хоч зелена,
Але в білому вбранні.
Білий сад і білий луг,
Побіліло поле
Так, неначе розлилось
Біло-сяйне море.
Спить ведмідь, їжак давно
Солодко дрімає.
І про зиму осяйну
Жоден з них не взнає.
У дуплі ласунка-білка
Догризає свій горіх.
А маленький білий заєць
Дременув усім на сміх
У глибини лісу білі
Й за кущем біленьким зник.
Біло-біло, біло-сніжно
Закружляв в повітрі сніг.
Білі квіти на віконці
Малював мороз натхненно.
Всім дарунки сніжно-білі
Роздає зима щоденно.

Якого кольору сніг? Віталій Конопелець

Білий-білий первосніг
на поля й на луки ліг.
А в садку глибокий,
красень синьоокий.

На березі ще й сосні —
бірюзовий. Так чи ні?
Жовто-золотавим
припушило трави.

А під вечір на шибках
сніг рожевий, наче птах…
Мов казкова птиця,
та, що тільки сниться.

Я морозу не боюсь. Грицько Бойко

Я морозу не боюсь! —
В кожушину одягнусь.
Хай мороз не злиться —
Я у рукавицях.
Хай мороз не коле так —
В мене шапка з кролика.
Хай мороз не хвалиться —
Я у теплих валянцях.
Я морозу не боюсь! —
Під ногами: хрусь, хрусь…