Казка “Ялинка”. Володимир Сутєєв

Ця казка познайомить вас із дивовижними пригодами Сніговика, який йшов до Діда Мороза, щоб передати прохання діток.

Лагідна і повчальна казка талановитого письменника Володимира Сутєєва – Ялинка. 

Ялинка. Володимир Сутєєв

Подивилися сьогодні вранці діти на календар, а там залишився останній аркуш.

Завтра Новий рік! Завтра ялинка! Іграшки будуть готові, а от ялинки немає. Вирішили діти написати Дідові Морозу листа, щоб він прислав ялинку з дрімучого лісу — найпухнастішу, найгарнішу.

Написали діти ось такого листа і мерщій побігли у двір — Сніговика ліпити.

Трудилися всі дружно: хто згрібав сніг, хто катав кулі…

На голову Сніговику старе відро наділи, очі з вуглинок зробили, а замість носа встромили морквину.

Гарний вийшов Сніговик-поштовик! Дали йому діти свій лист і сказали:

— Сніговик, Сніговик,
Сніговик-поштовик,
В темний ліс ти підеш
І листа віднесеш.
Дід Мороз за хвилинку
Знайде в лісі ялинку:
Прекрасну, пухнасту,
Ялинку гіллясту.
Ти ялинку візьмеш
І до нас принесеш!

Настав вечір, діти пішли додому, а Сніговик і каже:

— Оце задали мені задачу! Куди мені йти тепер?

— Візьми мене з собою! — раптом сказав щеня Бобік. — Я допоможу тобі дорогу шукати.

— Вірно, удвох веселіше! — зрадів Сніговик. — Будеш мене з листом охороняти, запам’ятовувати дорогу.

Довго йшли Сніговик і Бобік і нарешті прийшли до величезного, дрімучого лісу…

Вибіг назустріч їм Заєць.

— Де тут Дід Мороз живе? — запитав його Сніговик.

А Зайцю нема коли й відповісти: за ним Лисиця женеться.

А Бобік: «Гав, гав» — і теж за Зайцем навздогін.

Засмутився Сніговик:

— Мабуть, доведеться мені самому йти далі.

Тут як раз піднялася заметіль; завив, закружляв сніговий буран…

Затремтів Сніговик і… розсипався. Залишилися на снігу тільки відро, лист і морква.

Прибігла назад Лисиця, розлючена:

— Де отой, що завадив мені наздогнати Зайця?

Дивиться: нікого немає, тільки лист на снігу лежить. Схопила лист і втекла.

Повернувся Бобік:

— Де Сніговик?

Немає Сніговика.

В цей час Лисицю Вовк наздогнав.

— Що ти несеш, кума? — Вовк загарчав. — Давай ділитися!

— Не хочу ділитися, самій згодиться, — сказала Лисиця й побігла.

Вовк — за нею.

А допитлива Сорока за ними полетіла.

Плаче Бобік, а зайці кажуть йому:

— Так тобі і треба: не ганяй нас, не лякай нас!

— Не буду лякати, не буду ганяти, — сказав Бобік, а сам ще голосніше заплакав.

— Не плач, ми тобі допоможемо, — сказали зайці.

— А ми зайцям допоможемо, — сказали білки.

Стали зайці Сніговика ліпити, а білки їм допомагати: лапками поплескують, хвостиками обтрушують.

На голову йому знову відро наділи, очі з вуглинок зробили, а замість носа встромили морквину.

— Дякую, — сказав Сніговик, — що ви мене знову зліпили. А тепер допоможіть мені Діда Мороза знайти.

Повели його до Ведмедя. Ведмідь у барлозі спав — ледве його розбудили.

Розповів йому Сніговик про те, як послали його діти з листом до Діда Мороза.

— Лист? — заревів Ведмідь. — Де він?

Подивилися — а листа й немає!

— Без листа вам Дід Мороз ялинку не дасть, — сказав Ведмідь. — Краще йдіть назад додому, а я з лісу проводжу.

Раптом, не зна звідки, прилетіла Сорока, тріщить:

— Ось лист! Ось лист!

І Сорока розповіла, як знайшла лист.

А було все ось як:

Пішли всі з листом до Діда Мороза.

Сніговик поспішає, хвилюється: то з гірки скотиться, то в яму провалиться, то за пень зачепиться.

Добре, що Ведмідь його виручав, а то б знову розсипався Сніговик.

Нарешті прийшли до Діда Мороза.

Прочитав Дід Мороз листа і сказав:

— Що ж так пізно? Не встигнеш ти, Сніговику, принести дітям ялинку до Нового року.

Тут всі за Сніговика почали заступатися, розповіли, що з ним сталося.

Дід Мороз дав йому свої сани, і помчав Сніговик з ялинкою до дітей.

А Ведмідь додому пішов спати до самої весни.

А вранці Сніговик стояв на старому місці, тільки у нього в руках замість листа була ялинка.

Поділіться з друзями:

  • Час читання:1 хв. читання