Вірші про зимові розваги дітей

Ковзани-пустуни. Грицько Бойко

Є у мене ковзани,
Ковзани-пустуни.
Тільки ранок наступає —
Вже на вулиці вони.
їм сподобавсь дуже лід —
Я ж спізнився на обід.
І мені сказала мама:
— Просто горе з ковзанами!
Отакі-то ковзани,
Ковзани-пустуни!

Лижі. Грицько Бойко

Дівчинка Люда
Лижі вдягла.
Лижі великі,
А Люда мала.
Люда на лижах
Стоїть несміливо:
Хилиться вправо,
Хилиться вліво.
Лижі роз’їхались.
Людочка: — Ах! —
Добре, що палиці
Є у руках…

Навзаводи з зайчиком. В. Лебедова

Про зиму, дітей, зайчика. Вірш про зиму

Як гарно злітать зимової пори
малими санками додолу з гори!
Мов вихор у вухах гуде та й гуде,
а зайчик за мною навзаводи йде.
Сніг білий врочисто сія на гілках,
мигочуть високі смереки в очах,
і грає на сонці льодистий жемчуг,
проміння встеляє м’ягесенький пух.
Я мчусь на гринджолах та й льотом стріли:
ой, зайчику-брате, спішись, дожени!
Бо лишишся ззаду моїх гринджолят, –
ого, не доженеш, не псуй ноженят!

На санчатах. Грицько Бойко

Я лечу,
лечу,
лечу —
Накатаюсь досхочу.
Все униз,
униз,
униз —
Мимо сосен і беріз.
Мимо сосен і беріз —
На галяві зупинивсь.
Я веду,
веду,
веду
Саночки на поводу,—
Бо з гори санчата мчать,
А на гору —
не хотять…

Полярники. Грицько Бойко

Вірш Грицька Бойка про зиму і зимові розваги та ігри дітей. Чудова ідея для маленьких непосид, як організувати вільний час у зимову пору

В нас нова сьогодні гра,
Нумо з нами, дітвора!
Одягайтеся тепліше
Та у двір біжіть скоріше.

Тут лапатий, чистий сніг
Покривалом білим ліг.
Зробим з снігу ми споруди,
Ми полярниками будем!

Вся команда вже надворі.
Всі полярники у зборі.
Та летіть на північ як?
Де узяти нам літак?

До санчаток прикріпили
Ми легкі картонні крила.
Гірка — наш аеродром,
Злетимо ми літаком.

Загудів мотор:— Гу-гу! —
Йдем на північ крізь пургу.
Ми полярники віднині,
Ми зимуєм на крижині.

А крижина серед двору,
Серед білого простору.
Для зимівлі нам спочатку
Треба вибрати площадку,
Перевірити як слід,
Чи міцний під нею лід?
В нас для цього є лопати,
Всі уміємо копати!

А малий Іванко біг,
По коліна вгруз у сніг.
— Не лякайся ти, зажди:
Зараз виручим з біди!

Є площадка крижана —
Для полярників вона!
Щоб на кризі зимувати,
Треба дім побудувати.

Кулі снігу ми качаєм,
З них цеглини вирізаєм.
А цеглина до цеглини —
І ростуть угору стіни.

От уже й готовий дім,
Будем жити ми у нім!
Щоб не мерзнуть, невеличку
Ми з відра зробили пічку.

А труба в ній — снігова,
Там вітрище завива.
А тепер сніговика ми
Ліпим власними руками.

Біля входу він стоїть
І ціпок в руці держить.
Цей ціпок сніговика
Всіх ведмедів наляка!..

Сніговик у нас удався.
Звідки ж ще один узявся?
Це Митько, це Митько,
Запорошений лінько.

Він стояв собі без діла,
В нього й руки задубіли.
— Руки снігом розітри
Та лопаточку бери! —

Щоб зв’язок з землею мати.
Треба радіо вмикати.
Надійшла із криголама
Чергова радіограма:

«Всі виходьте в п’ять нуль п’ять
Санний поїзд зустрічать,
Вам його спустив на лід
Криголам-атомохід».
Треба друзів зустрічати,—
Запряжем Рябка в сапчата.
Та Рябку, напевно, тяжко:
Він не хоче йти в упряжку!
По прокладеному сліду
Санний поїзд їде, їде.
Це з’єднали так дружки
Мотузками саночки.
Ми — полярники віднині,
Ми зимуєм на крижині!


Провалився по коліна. Грицько Бойко

— От на лижах я спустився!
Мчав, як тільки міг!
Та упав і провалився
По коліна в спіг…

— А чого ж в снігу шапчина
Й очі повні сліз?

— Проваливсь я по коліна…
Головою вниз!

Слідопит. Грицько Бойко

В дворі, в саду,
Навколо хати
Я по слідах
Шукаю брата.
Вперед, вперед
Іду  сміливо —
Спочатку вправо,
Потім вліво…
В дворі, в саду,
Навколо  хати —
Ніяк  знайти
Не можу брата:
Він так наплутав,
Що,  похоже,
І сам себе
Знайти  не зможе!

Снігобуд. Грицько Бойко

Снігобуд! Снігобуд!
Наробили ми споруд.
Носить сніг дітвора —
У дворі росте гора.
З снігу робимо цеглини
Кладемо високі стіни.
Ти замерз? Ану ходім
Будувати  сніжний  дім!

Ти не бійся, Милочко! Грицько Бойко

У малої Милочки
Є нові санчата.
Та боїться Милочка
З гірочки з’їжджати.

І стоїть несміливо
З ними на льоду,
Каже: —Не зумію…—
Каже: — Уп-паду…

Ти не бійся, Милочко,
Не страшні вони…
Ти зумієш, Милочко,—
Тільки розпочни!

Джерело: Бойко Г. Ти не бійся, Милочко // Бойко Г. Веселинки. – К., 1973. – С. 87-88.