Один з найбільш повторюваних мотивів в ілюстраціях до книжок мого дитинства: лежить в ліжку дитина і бабуся чи мама з розкритою книжкою на колінах. Він відображав реалії вже не мого покоління – коли щось дітям на ніч читали – казки або просто цікаві книжки. Зараз дітям на ніч у кращому випадку показують мультик.
Чому ж так? Від того, що дитина не звикла отримувати задоволення від читання.
Звичайно, я говорю не про те, щоб із задоволенням читати самому, перш ніж малюк вивчить букви, а про те, що в принципі книжки немає серед його основних розваг. Таке завжди або майже завжди пов’язане з тим, що батьки самі не люблять читати йому книжок, роблячи це без задоволення, ледь викроївши десять хвилин протягом дня, або просто замінюючи йому книжку мультиками, навчальними чи ні.
Іноді це буває пов’язано не з батьками, а з непосидючістю дитини. Ця проблема в деяких випадках відмінно вирішується правильним вибором часу для читання.
Ви вже здогадалися, що цей час – ввечері, перед сном. Коли малюк, вже умиротворений, втомлений, лежить в ліжку, і ви, вже звільнившись від денних турбот (яких вистачає і в вихідні дні), сідаєте поруч, обираєте разом книжку, відкриваєте її і наступні двадцять-тридцять хвилин присвячуєте її читанню.
Це і є друга, дуже важлива користь від читання.
Особливість нашого часу така, що рідні, близькі люди мало проводять часу один з одним, мало спілкуються і майже завжди роблять це мимохідь або за святом. Діти ніби віддаляються від батьків, емоційний з’язок з ними слабшає. Батько або мати фактично перетворюється на людину, яка зранку поспіхом піднімає, годує, одягає, відводить в садок або школу, або садить перед телевізором, потім приводить із садка/школи, знову годує, роздає вказівки і заборони, а ввечері заганяє в ліжко.
Що робити? Умови нашого життя такі, що ми не можемо кидати роботу або інші важливі справи, щоб насолоджуватися спілкуванням тільки з малюком.
Але є дуже простий і практично необтяжливий спосіб утримувати і зміцнювати ваш зв?язок з дитиною. Зранку, піднімаючи малюка, говорити «Доброго ранку!» (Дві секунди, які нічого не змінять, крім того, що дитина відчує вашу увагу), поцілувати або погладити по голові, прощаючись перед щоденним розставанням, і викроїти ввечері півгодинки на те, щоб почитати йому книжку перед сном. Спокій вечора, довірча атмосфера, спільна справа, перетворюючись на щоденний ритуал, міцно зв?яжуть вас узами, які повинні поєднувати рідних людей, ясніше всяких слів і подарунків покажуть дитині вашу любов.
Крім того, навіть розважальні книги, прочитані в такій затишній атмосфері і від того, що викликають сильні, глибокі емоції, набагато краще сприяють розвитку, розширенню кругозору, стимуляції уяви та мислення і, нарешті, інтересу до навчання, ніж будь-який розвиваючий мультфільм або програма – велика ефективність живого спілкування (а таки читання – форма спілкування!) в цьому сенсі вже доведена вченими за допомогою спостережень і дослідів.
Головне – не робіть цього механічно. Читайте вашій дитині тому, що любите її, а не тому, що «так треба». Діти це відчувають, повірте.
За матеріалами mamochka.kz