“Місто Лева”, “Леополіс”, “Ільбав” так місто Львів називали у різні часи на різних мовах.
У V століті тут виникло перше поселення на березі річки Полтви. До 1240 року воно перетворилося на типове село того часу. Те що до заснування Львова на його місці жили люди, засвідчують археологічні дослідження.
В 1201 році у князя Київського Романа Мстиславовича та його дружини Анни народжується син Данило. Разом з матірю він проживає у Галичі поки, його батько Роман постійно знаходиться у походах проти полоаців та поляк.
Після смерті батька Данило з матірю переїхали до Володимира-Волинського, а через рік й до Кракова. У 1212 році Данило повертається до Володимира-Волинського і через 2 роки стає там його володарем.
У 1228 році у Данила та його дружини Анни (доньки Мстислава II Удатного) народжується син Лев.
Близько 1250 року Данило вирішує будувати нові укріплені міста. У цьому йому допомагає його вже дорослий син Лев. Таким тином виник Львів. Те що Лев будував укріплене місто разом з батьком засвідчує напис на Галицькій брамі (у XVII ст.) латинською мово про Львів: “Князь Лев поклав мені підвалини. Нащадки дали ім’я Леонтопіліс”.
Під час археологічних досліджень на Замковій горі та неподалік Полтви знайдено чимало ремісничих виробів саме XIII ст. Велика частина їх виготовлена місцевими майстрами, деякі завезені з інших міст. Таким чином заснування укріпленого міста можна впевнено датувати XIII ст.
Легенда: як повстало Левове місто
Давним-давно на місці майбутнього Львова, у високих гір тулилися маленькі села. Гори покривали великі ліси, де селяни могли успішно ховатися від набігів ворогів.
Але одного разу відвернулася від них удача – стали пропадати люди. З’ясувалося, що їх краде цар звірів – лев. Він підстерігає тих, хто насмілюється поодинці ходити по лісі, ударом могутньої лапи глушить і з’їдає у своїй печері. Паніка охопила всі села в окрузі.
Одного разу в корчмі з’явився хоробрий лицар, який пообіцяв убити хижака. Він попросив скувати йому меч і лати такої міцності, щоб жодна сила не змогла зламати або зігнути їх.
День і ніч безперервно працювали сільські ковалі, але марно. Здавалося, що зла доля невідворотня. Про цю біду дізнався якийсь мандрівник, який заблукав і зайшов підкріпитися в корчму біля кузні. Він сказав, що знає, як перемогти звіра. Нехай всі юні дівчата вколють голками мізинець і крапнуть по дві-три краплі крові до загального чану, куди потрібно буде занурити зброю і лати.
Селянки так і зробили. І левові ікла й пазурі нічого не змогли зробити з зачарованими обладунками. Тоді лицар відрубав чарівним мечем голову лютому і кровожерному леву, а потім посадив її на меч і показав людям кажучи: «Ви вільні!»
З тих пір гору, де сталася ця історія, прозвали горою Лева, а місто, що виріс під горою – Львів.