Вірші про хвастунів, тих хто хвалиться

Велика голова. Грицько Бойко

Ослисько хвалиться індику:
— Я маю голову велику!

Індик у відповідь: — Овва!
Велика й справді голова…

Гусак сказав: — Додати можна:
Вона велика, та порожня!

Вихвалявсь малий Петрусь. Євген Бандуренко

Вихвалявсь малий Петрусь:
— Як не віриш — поклянусь,
Що ні вовка, ні ведмедя
Й навіть лева не боюсь!
— Не боюся, не боюся!
Перебила його Люся,
Ледве стримуючи сміх.
Ну, а де ж ти бачив їх?
І, крутнувшися на ніжці,
Відповів сестрі Петрусь:
Бачив звірів я у книжці,
Що купив мені татусь…

Джмелі. Грицько Бойко

От що в лісі навесні
Друг розказував мені:
— Там, де сосни і дуби,
Літом я збирав гриби.
Враз великі і малі
Позліталися джмелі.
Я давив джмелів руками.
Я топтав джмелів ногами!..

Він спинився… і мовчить:
«Що воно таке дзижчить?»
Страх у нього у очах.
Ну, а сам — уже в кущах…

Підійшов я до кущів
І хвальку на вухо:
— Йди, розказуй про джмелів,
Вже немає мухи!

Друге місце. Грицько Бойко

— От я біг на лижнім кросі.
Не віддихаюсь і досі!
Друге місце я зайняв,
І татусь мене обняв…

— Ну, а бігло ж вас багато?
— Бігли вдвох ми: я і тато!

Загордилась. Грицько Бойко

Серед кращих учениць
В обласній газеті
Усміхалась читачам
Оля на портреті.
Цілу дюжину газет
Накупила Оля —
Дарувала всім своїм
Подругам у школі.
А сестричка по селу
Довго щебетала:
«Нашу Олечку тепер
Вся країна взнала!»
Запишалося дівча,
Подруг сторониться.
Стала Олечка на всіх
Звисока дивиться.

Захар і загар. Євген Бандуренко

Хваливсь-вихвалявся Захар,
Який в нього чорний загар.

І тиждень, і два вихвалявсь,
Аж поки в ставку не скупавсь.

Зів’яв тут відразу Захар:
Бо де ж це подівся загар?

Муха куряву зняла. Грицько Бойко

Веселий вірш про хвалькувату муху. Читайте вірш Грицька Бойка “Муха куряву зняла” на МегаЗнайка.

Сіла муха на машину
Відпочити на хвилину.
Повезла машина муху,
По дорозі мчить щодуху.
Муха крильцями тріпоче,
Муха весело дзумкоче.
Запишалася мала:
— От я куряву зняла!

На вершечку дуба. Грицько Бойко

Гриць копилить губу,
Пне угору ніс:
— На вершечок дуба
Вчора я заліз!

— Як же це зідрався
На вершечок ти?
Як не побоявся,
Грицю, висоти?

— А чого б угору
Я здиратись мав?
Дуб же серед двору
Спиляний лежав!

Похвалився. Євген Бандуренко

Сашко в театрі побував
І став хвалитися — куди там!
— А я, татусю, розмовляв
З одним начальником сердитим!

— І що ж начальник той хотів?
Які до тебе в нього справи?
— Казав, щоб тихо я сидів,
Інакше вишпурне з вистави…

Про малого Вовку та його обновку. Євген Бандуренко

Радий був сьогодні Вовка,
Як ніхто з хлоп’ят,
Бо йому гуцулку мати
Справила до свят.

Від спокуси, щоб похвастать,
Втриматись не міг,
Перед дзеркалом крутнувся
Й швидше за поріг.

Тільки з хати на подвір’я
Вибіг напоказ,
Як йому біжить назустріч
Друг його Тарас.

Сніжно-біла безкозирка,
Чорний обідець,
Ще й дві стрічки за плечима
Розвіва вітрець.

Вовка глянув — і до мами,
І відразу — в рюм:
— Не гуцулку, а матроський
Хочу я костюм.

Плаче Вовка і не знає,
Що в цей самий час
«Ой купіть гуцулку!» — просить
Татуся Тарас.

Слона покусала. Грицько Бойко

Хвалилась Жучечка смішна:
— От покусала я слона! —
Та не обмовилась і словом,
Що був той слоник… іграшковим!

Татова порада. Лідія Компанієць

Хлопчина вбіг із двору в хату,
До тата голосно гука:
– А я провідав у лікарні
Свого найкращого дружка.
Тож правда, тату, я – чутливий
І маю серце золоте?
Замисливсь тато на хвилину
І так сказав йому на те:

– Коли тебе в тяжку хвилину
Людина виручить з біди,
Про це добро, аж поки віку,
Ти, синку, пам’ятай завжди.
Коли ж людині щиросердно
Ти зробиш сам добро колись, –
Про це забудь, аж поки віку,
Мовчи й нікому не хвались!

Тенісист. Грицько Бойко

– От я в теніс добре граю! –
Всіх майстрів перемагаю!..
Від моєї гри щораз
У захопленні був клас!
– Де ж він бачив загадкову
В теніс гру твою чудову?
– Клас не бачив, як я грав:
Це я їм розповідав…

Хвалився Гнат. Грицько Бойко

— Я — юннат! — хвалився Гнат.
Та який же він юннат?

Із отим «юннатом», друзі,
Приключилася біда:
— Сіяв,— каже,— кукурудзу,
А виросла лобода…

Хвалилася редька. Грицько Бойко

Редька в медові скупалась
І відразу запишалась.
Вихвалялася вона:
— Дуже з медом я смачна! —
Хрін почув це і гука:
— А без меду ти яка?!

Хвастунець. Грицько Бойко

Хлопчик Толя молодець,
Тільки трішки хвастунець.
Якось ми ішли на став,
Він мені таке сказав:
— Слово честі, не хвалюся —
Я ні-чо-го не боюся!..—
Враз на слові цім — з дороги
Толі ящірка під ноги.
З переляку, у тривозі
Наш хвалько мерщій навтік.
Та спіткнувся на дорозі
Й прикусив собі язик!

***
Хто хвалитись полюбляє,
В кого звичка є така,—
Хай ці вірші прочитає
І прикусить язика!

Джерело: Грицько Бойко. Вибрані твори. – Київ, Веселка – 1983.

Хто чим хвалиться. Грицько Бойко

— Починаю я завжди
Першим перекличку!
— А я першим на труді
Вистругав поличку!
— А я першим весь урок
Руку підіймаю!
— А я… першим на дзвінок
З класу вибігаю!!!

Це вже й зараз видко. Євген Бандуренко

— Я плавець! — хвалився Влас,
Ідучи купатись.—
І зі мною серед вас
Нікому змагатись.

Клим сопів, зітхав Івась
І мовчала Алла,
Тільки, смілива й метка,
Галя відказала:

– Що там з тебе за плавець,
Ми побачим швидко,
А що добрий хвастунець, —
Це вже й зараз видко!