Багато диму — мало тепла.
Велика ґуля на рівному місці.
Гора мишу вродила.
Гречана каша сама себе хвалить.
Дай боже нашому теляті вовка з’їсти.
Добрий товар хвалити не треба.
Задирай голову настільки, щоб шапка не злетіла.
Заліз черв’як у хрін, та й хвалиться, що йому добре.
З великої хмари малий дощ.
Калина хвалилась, що з медом солодка.
Кожна лисиця свій хвостик хвалить.
Кричала ворона, як вгору летіла, а як вниз, то й опустила крила.
Кулик невелик, а все-таки птиця.
Ми думали, що то сито, а то — обичайка; ми думали, що то хлопець, а то — величайка.
Нащо пугачеві дзеркало, коли він і так знає, що гарний.
Ото, мама, хвалять нас: чи ви мене, чи я вас.
Поки хвалько нахвалиться, будько набудеться.
Раз на віку трапилося черв’яку залізти на моркву та й каже: «Я вище всіх!»
Роздайся, море,— жаба лізе!
Синиця море запалила.
Ти б, метелику, не дуже пишався, сам учора гусінню був!
Хвалилася вівця, що в неї хвіст, як у жеребця, та ніхто тому не вірив.
Хвали мене, губонько, бо тя роздеру.
Хвалилася сова своїми дітьми.
Хвальба сорочки не дасть.
Хто хвалиться, той кається.
Що комар, то й сила.
Якби йому довгий хвіст, то сам би собі боки повідбивав.