Український народ багатий своєю мудрістю, своїми точними і влучними прислів’ями, приказками, прикметами. Наші предки уміли правильно визначати погоду. Помічниками у цьому їх були і дерева. Пропонуємо збірку прислів’їв, приказок і прикмет про дерева, про ліс. Всі матеріали українською мовою.
Прислів’я, приказки, прикмети про ліс, дерева
Аби дубки, а берізки будуть.
Більше лісу – більше снігу, більше снігу – більше хліба.
Був би ліс – солов’ї прилетять.
Велике дерево поволі росте.
Верба, що лугова трава: її викосиш, а вона знову виросте.
Від одного удару дерево не падає.
Вітер ламає найбільше дерево.
Дарма верба, що груш нема, аби зеленіла.
Де верба, там і вода.
Де дуби, там і гриби.
Де коріння, там і дерево.
Де один грибок, там цілий вінок.
Дерево замолоду нагинай — будеш мати в саду рай.
Дерево криве, та яблука солодкі.
Дерево падає, куди хилиться.
Дуб — дерево хороше, та плоди його свиням годяться.
Дуб ламається, а лозина нагинається.
Жди, грибе, може, тебе хтось здибле.
З’явилися опеньки — літо закінчилося.
За одним разом дуба не зрубаєш.
І великий дуб від малої сокири падає.
І гриба знайти треба мати щастя.
Кожний дубок хвалить свій чубок.
Коли грибно, то і хлібно.
Криве дерево, але рівно горить.
Ліс великий, а путнього дерева не знайдеш.
Ліс сам себе чистить.
Над лісом туман стоїть – буде дощ.
Назвався грибом — лізь у кошик.
Не вибереш дубинки без кривинки.
Не зігнешся до землі, то й гриба не знайдеш.
Не привик ліс до наших коліс.
Не тепер по гриби ходити, але восени, як будуть родити.
Нема такого дерева, щоб на нього птиця не сідала.
Одне дерево лісу не робить.
Одно дерево — то ще не ліс.
Осика груш не родить.
Осика сама собі дме, сама горить, сама собі й воду носить.
Перед грозою ліс притихає.
Під лісом живе, а соломою топить.
Пізнати дерево по його плоду.
Про гриб не згиб.
Сади деревину — будеш їсти садовину.
Слухай, діброво, що ліс говорить.
Смола до дуба не пристане.
Хто не садив дерева, тому не лежати в затінку.
Що в лісі родиться, то в дворі згодиться.
Як у лісі гукнеш, так і одгукнеться.