Берізка. Ната Гончаренко

Подружка зелена за вікном,
Ми з тобою вже не рік разом.
Ти зросла колись із деревця,
Я пила тут воду з джерельця.

Виростала і летіла в світ,
Всім містам зелений твій привіт
Рознесла із щедрої руки.
А твої тихесенькі листки
Все ростуть, даруючи в роках
Правду соковиту у бруньках.
Тихе світло, що від тебе йде
Оберегом добрим нас несе
Через бурі, грози й каяття.
Не бува без сумного життя.
Тільки ти в білесенькій корі
Чисту нам даруєш на порі
Згадку, що засмучене мине.
Що життя під сонечком земне
Проростає колоском з ріллі.
Вічна сила матері-землі
Нам дає по полю змогу йти
Й правду білу всім твою нести.