Дощ. Ната Гончаренко
Земля вмивається дощем,
Краплини добрі ці
Лягають ніжним озерцем
В моїй малій руці.
Волога життєдайна знов
Напоїть всі лани.
Вода то для планети кров,
Ти вдячно їй вклонись.
Це диво всесвіту святе
Дає можливість жить
Природі щедрій у віках
І сонце знов любить.
Хмари. Ната Гончаренко
Є у небі дивні чари
Їх дарують білі хмари,
Що стоять немов палаци,
Й закликають нас злітати
Мріями у саме небо,
Більш нічого нам не треба,
Тільки хмари ті любити
І із ними все летіти
Вдаль, увись, в безкрайнє небо,
Тільки цього мрії треба.
P.S. Матеріали люб’язно надані автором для сайту МегаЗнайка.