Вірші про дощ, грозу. Максим Рильський

Дощ. Максим Рильський

Благодатний, довгожданий,
Дивним сяйвом осіянний,
Золотий вечірній гість
Впав бадьоро, свіжо, дзвінко
На закурені будинки
Зголоднілих передмість.

Відкривай гарячі груди,
Мати земле! Дощ остудить,
Оживить і запліднить,-
І пшеницею й ячменем
Буйним повівом зеленим
Білі села звеселить.

Перед грозою. Максим Рильський

Натрудившися у квітні,
Перецвівши у маю,
Йдуть дерева передлітні
В повінь лагідну свою.

Пелюстки зронивши в ноги,
Ждуть у зав’язі вони
Благодатної вологи
З рук дозрілої весни.

На траві роси немає,
Дим прослався над селом.
Землю ластівка черкає
Розтривоженим крилом.

Горобці в піску сипкому —
Ніби діти у ставку…
Стане ясно і малому,
Річ побачивши таку:
Йде гроза з-за верхогір’я…
Справді, тільки примічай:
Чорних птиць імлисте пір’я
Затемнило небокрай.

Прокотився грім з розгоном,
Грають блискавок шаблі.
Пахне морем і озоном
Від притихлої землі.

Після бурі. Максим Рильський

Минулася буря — і сонце засяло,
Веселка всміхнулась в ясних небесах,
Проміння у краплях прозорих заграло,
І хмари у шати блискучі убрало,
І світ стрепенувся, мов збуджений птах.