Вірші про дощ, хмари, веселку, калюжі, блискавку

Дощик навесні, дощик влітку, дощик восени… Дощик – це завжди весело. Чобітки і парасольки, великі калюжі… Ух ти!

Хоча інколи налетить такий сильний вітер і нажене таких великих чорних хмар з громовицями, що стає зовсім не до сміху.

Любий читачу, пропонуємо добірку цікавих віршів про дощик, хмари, калюжі, грім, блискавку.

Веселий дощ. Ліна Костенко

Дощ полив, і день такий полив’яний.
Все блищить, і люди як нові.
Лиш дідок старесенький,
кропив’яний блискавки визбирує в траві.

Струшується сад, як парасолька.
Мокрі ниви і порожній шлях…
Ген корів розсипана квасолька
доганяє хмари у полях.

Веселочка. Андрій М’ястківський

Я барвиста веселочка,
маю сім кольорів,
засвітилась над селами,
над лісами вгорі.

Житу жовтого кольору
подарую в жнива,
соковито-зеленого
буде мати-трава.

А ясного блакитного
небу дам назавжди,
світанкового синього
залишу для води.

Непомітно погаснувши,
упаду між дубів…
Так ніколи нічого
я не лишаю собі.

Вірші про веселку дітям

Весняний поїзд. Вадим Скомаровський

…А дощ, як просо з лантуха,
Сійнув, сипнув навкіс,
І вигнулася райдуга,
Мов залізничний міст.

У вербах грім відлунює,
І нам здалось на мить:
За річкою-красунею
Десь поїзд гуркотить.

Ось він уже над плесами
Гукнув протяжно: ту-у-у!
І загримів колесами
По райдузі-мосту.

Звиваються пружинами
Вагонів ланцюжки,
В них їдуть пасажирами
І квіти, і пташки.

Вихопивсь дощик поміж заграв… Малишко Андрій

Вихопивсь дощик поміж заграв:
чоботи сині, синя сорочка,
сині мелодії понапинав
з неба широкого аж до листочка,
синіми стрілами закресав,
сині листочки дрібно писав —
людям, озерам, лукам за обрій,
ох і смішний же!
І добрий-добрий!

І запрозорились водні гущі,
і посміхнулись темні пущі,
навіть дуби із важкої породи
чухали голови від насолоди.
…Вихопивсь дощик поміж заграв.

Дощ. Віктор Кочевський

Із-за гаю хмарою
Налетів,
До пшениці ярої
Гримотів.

Виливсь, як з відра того,
Та й нема:
Ліс і поле райдуга
Обійма.

І воркує горличка
Під берізкою,
Мов просохле горлечко
Прополіскує.

Дощик. Надія Кир’ян

Дощик чисто,
Дощик чисто
Умиває наше місто.
Умиває він  топольки,
І травичку, і  квітки.
І розкриті парасольки,
І барвисті парасольки
Під дощем
Немов грибки.

Дощик. Леся Українка

…Дивлюся ранком —
вже заволочено серпанком
сіреньке небо,
далі став помалу
й дощик накрапати,
і вогким холодком до хати
зайшов притихлий вітерець..

Дощик. Саша Чорний

Літній дощ періщить дах
По залізних, по листках.
Чую, чую!
Тра-та-та-та, трам-там-тах!

Скину чобітки тісні я
І штанці я засучу …
По канавці вздовж доріжки
З виском риссю поскачу!

Ева! Бризки, наче змійки!
Вся канава в бульбашках,
І танцює дощ по лавці,
Барабанить в лопухах.

Дощик допоміг. Савчук Людмила

Працювала Ганночка
День при дні,
Поливала квіточки
Запашні.
Із вітрами й хмарами
Дощик біг.
Він маленькій дівчинці
Допоміг.
Помагав тій дівчинці
Дощ не раз —
Піде вона з квітами
В перший клас.

Дощик і вітер. Яра Горбець

Дощик кап-кап-кап –
Капотить.
Вітерець шух-шух-шух –
Летить.
Він свою роботу знає –
Дощикові ритм збиває!

Дощ-косарик. Анатолій Камінчук

Враз набігли
Чорні хмари,
Припустився
Дощ-косарик.
Сіяв, віяв —
Не косив,
Тільки трави
Заросив!

Дощова хмаринка. Лідія Новикова

Дощова хмаринка
Біла хмара в синій блузі
Низько-низько так висить:
Що там робиться на лузі?
Може, квіточки полить?
Може, вже засохли віти?
Травам нічого попить?
Будуть верби зеленіти,
Ось лиш дощик прилетить.

Дощ полив. Ліна Костенко

Дощ полив, і день такий полив’яний.
Все блищить, і люди як нові.
Лиш дідок старесенький, кропив’яний
блискавки визбирує в траві.

Струшується сад, як парасолька.
Мокрі ниви і порожній шлях…
Ген корів розсипана квасолька
Доганяє хмари у полях.

Іди дощику. Катерина Перелісна

Iди, дощику, iди,
На городи, на сади,
На траву, на квiти,
Що садили дiти.
Щоб травичка пiдросла,
Щоб квiточка розцвiла,
Щоб дiтки маленькi
Росли здоровенькi!

Неслухняний дощик. Галина Малик

Казала мама-Дощиха
малому Дощу-синочку:
— Посидь-но хвилинку тихо,
пошию тобі сорочку.

Та поки знайшла хмарину,
сорочку з неї пошила,
то неслухняна дитина
і сліду вже не лишила.

А за порогом Хуга
погналась за Дощиком слідом –
змерз без сорочки Дощик
і випав на землю снігом.

Про дружбу. Олена Гапонюк

Помирились сонце з хмарою,
І тепер танцюють парою.
Ллється дощ, і сонце світить,
Усміхаються їм діти.
Райдуга місток зробила —
Сонце з Хмарою здружила.
Хай з них приклад беруть діти.
Треба дітям всім дружити.

Різнокольоровий дощик. Валентина Полинок

Між травинок —  дощ зелений,
На фіалках  — синій,
На ромашках — білий-білий,
Сірий — у  хмарині.

На червоних черевичках
Крапельки червоні…
І чомусь прозорі  зовсім
На моїй долоні.

Сліпий дощик. Петро Ребро

Дощик. Грицько Бойко. Вірш про дощ

Світило сонце, й дощ поливсь
На сад, на хати, площі.
Говорить мама: — Подивись,
Сліпий сьогодні дощик.
А я кажу: — Він не сліпий!
Він, певне, бачить, мамо,
Бо нас знайшов і покропив
В садочку під кущами!

У сяєві дощинки. Григорій Кулеба

Дощинка впала, свіжа і тремка,
В моїй долоні тихо причаїлась.
Десь поза лугом сплеснула ріка
Крилом своїм заманливим чаїним.

Шепочуть трави. Коники тріщать.
Насвистує в очеретинку вітер.
Заплутавсь в шелюжинових кущах
Лякливий присмерк, мов карась у сітях.

І стигнуть в сяєві дощинки вечори,
Сподіванки несуть в казковім ранці.
В ріллі здрімнуло зерня до пори,
Щоб колоском проклюнутися вранці.

Хмара вкрила поле. Лідія Компанієць

Хмара поле вкрила —
Поле зашуміло,
Колосок хитнувся —
І дощик линувся:
Закапотів над квітами —
Прив’ялими, невмитими;
Над житом і над гречками
Пролився озеречками;
І задзюрчав потоками,
Щоб ми по них потопали!