Дощик був на святі, де на бубоні грав дід Грім. Так той Дощик розвеселився, розпустувався, так розтанцювався, що не міг зупинитися ні в полі, ні в лісі, ні в саду.
Підбіг до Зайчикової хати — тук-тук…
Підбіг до Лисиччиної хатки та в шибочку — стук-стук…
Підбіг до Оленчиного віконця, став дівчинку надвір викликати:
— Ходім, Оленко, до берізки!
— Боюся — змокнуть кіски.
— Хіба це страшно?
— Мабуть…
— Коли змокнуть — підростуть.
— А я змокну теж.
— І ти підростеш!
Бігає з Оленкою Дощик. Він зелене листя полоще. Умиває квіти й травичку. Викликає з хатки Лисичку-сестричку, Зайчика-побігайчика:
— Давайте затанцюємо танок!