Українські прислів’я – це чудовий спосіб засвоєння моральних та етичних норм школярами.
- Вік живи, вік учись.
- Здоров’я в чистоті міцніє.
- Подарунок назад не беруть.
- Не піймав – не кажи злодій.
- Чуже добро в користь не йде.
- Не сунь носа до чужого проса.
- Хто з других сміється, той перший заплаче.
- Хто спішить, той людей смішить.
- Краще думати, а потім говорити.
- Краще договоритись, ніж побитись.
- Не заживає рана від лихого слова.
- Прислухайся до корисних і добрих слів.
- Не переймай поганого навіть від батьків.
- Як підеш, так і найдеш.
- Хвастун – пустий чоловік.
- Що посієш, те й пожнеш.
- З ким поведешся, того й наберешся.
- Помірність – мати здоров’я.
- В заздрості немає радості.
- Не радій чужому горю.
- Людині потрібна людяність.
- Слухай перший, говори останній.
- Слово чемне кожному приємне.
- Акуратність прикрашає людину.
- Шануй людей і тебе шануватимуть.
- Звичай – другий закон.
- На лагідність відповідають добротою.
- Спершу подумай, потім скажи.
- Чини добро й нікого не бійся.
- Ввічливість не вадить й короні.
- Ввічливості відкриваються всі двері.
- Крутиться як дзиґа.
- Від роботи не бігай.
- Менше обіцяй – більше роби.
- Скромних скрізь поважають.
- Як хочеш пропасти, почни красти.
- Не гордись, що великий, бо є ще більші.
- Скажеш «гоп» як перескочиш.
- Не суди по одежі, суди по розуму.
- Як гукнеш, так і відгукнеться.
- Що роблю, за те й відповідаю.
- Лихі вчинки ганьблять людину.
- Говорити добрі слова – це щастя.
- Не в міру з’їси – здоров’я не проси.
- Лагідне слово – ключ до серця.
- Слово без діла нічого не варте.
- З чужого горя не смійся.
- Неввічливому шана невелика.
- Стримуй себе у словах.
- З другом говори ввічливо.
- Коли не звуть – у гості не йдуть.
- Не роби того, чого не слід робити.
- Приємне слово всім до любові.
- Краденим добром багатий не будеш.
- Як посолиш, так і їстимеш.
- Правда кривду переважить.
- Не хвались, а вчись!
- На злодієві шапка горить.
- З самого початку думай, який буде кінець.
- Пташка красна пір’ям, а людина – вчинками.
- Кажи правду – буде честь і шана.
- Думай про інших, не тільки про себе.
- Будь привітним, але не надокучливим.
- Помиляйся, але признавайся.
- Вчасна поміч – як дощ у засуху.
- Хто любить лише себе, того люди не люблять.
- Хто багато обіцяє. той нічого не робить.
- Кожній речі своє місце.
- Не хитруй, не мудруй. а чесно працюй.
- Де не поклав, там не візьмеш.
- Не хвалися силою, а хвалися розумом.
- З брудними руками за стіл не сідають.
- Добрій дитині завжди більше молока перепадає.
- За добре слово не платять грошей, а скажеш – усім приємно.
- Неввічливому і неуку шана невелика.
- Поважай того, хто зробив тобі хоч крихту добра.
- Не золото прикрашає людину, а ввічливість.
- Стримуй себе у всьому, а найбільше в словах.
- З другом говори ввічливо: від грубого слова близький стає чужим.
- Шануй батька й неньку – і буде тобі скрізь гладенько.
- По можливості не кривдь і мурашку.
- Якщо ввічливо попросиш, завжди дадуть.
- Слова щирого вітання дорожчі за частування.
- Від доброго не біжи, а поганого стережись.
- Скромних скрізь поважають, а хвальків зневажають.
- З чужого не смійся горя, бо й своє іде не з-за моря.
- Хто чекає гостей, той накриває стіл і не зачиняє дверей.
- Поважають тих, хто не розкидає слів пустих.
- Добре слово коштує мало, а значить багато.
- Слова й діла показують всім, хто є ким.
- Перш ніж судити інших, подивись на себе.
- Не роби іншому того, що було б неприємним тобі.
- Заживає рана від опіку, та не вщухає біль, завданий словом.
- Краще думати, а потім говорити, аніж говорити, а потім думати.
- Хто не поважає інших, той не поважає себе.
- Як ти вітаєш, так і тебе вітатимуть.
- Спершу слово зваж, а потім скаж.
- Приємне слово всім до любові, а мова гірка – кожен тіка.
- На чиїй землі живеш, того народу й закони шануй.
- Не плюй в колодязь, прийдеться води напитися.
- Не плач, як загубиш, не радій, як знайдеш.
- Залізо іржа з’їдає, а заздрий від злості погибає.
- На неохайній людині всяка одежа погана.
- Погано жити, як з сусідами не дружити.
- Над товаришем не смійся, бо над собою заплачеш.