Вірші про ввічливість і правила поведінки

Вірш про слова ввічливості від Ігоря Січовика, веселі і повчальні вірші про правила поведінки від Грицька Бойка. Декілька віршів Галини Малик про правила поведінки для дітей. Вірші про те, як не потрібно поводитись.

Все це та багато інших дитячих віршів про ввічливість і правила поведінки читайте на цій сторінці МегаЗнайки.

Неввічливий ведмідь. Ігор Січрвик

Дивний звір. Галина Малик

У хаті в нас
з недавніх пір
завівся дуже дивний звір.
Живе собі
і геть не йде.
Зовуть його —
Не-Знаю-Де.

Учора, тільки я заснув,—
мої штанці він проковтнув!
Та що там ті одні штанці!
А кольорові олівці?
А мій новесенький блокнот?
А синій зошит мій для нот?
Хустинок — п’ять,
шкарпеток — шість!
Він і мене вже скоро з’їсть!
Цукерки я йому носив!
— Облиш мене! — його просив.

Усе дарма!
Усе дарма!
Прокинусь —
Знов чогось нема!

— Ні, з мене досить! –
я сказав
і за речами
стежить став.
В шухляду
клав я олівці
і вішав на стілець
штанці.
Безладдя
звів я нанівець —
і звірові настав кінець.

Жартун. Грицько Бойко

В нас жартун у класі є, —
Всім він прізвиська дає.
Каже: — Я мастак до жартів! –
Та чого ті жарти варті?
Зве він «Савою» — Савченка,
«Головою» — Головешка,
А Саченкова – «Сачок»,
Маслюченка – «Маслачок».
Зве Зарудного – «Заруда».
А його всі звуть:
«З а н у д а!»

Майстер Гриць. Ганна Черінь

Є у нас у школі Гриць,
Перший майстер до дурниць.
Тільки вийде з дому – хвиць!
Вже погнав кудись на шкоди.

Він дере чужі книжки,
Віднімає пиріжки,
В вікна кидає сніжки,
Рве горох в чужім городі…

Я сама люблю не раз
Пустувати час від часу,
І тому не завжди пас
Я сприймаю, як образу.

Та недарма мати Гриця
Мусить з ким не раз свариться.
То він б’ється, то упав,
То штанці нові порвав.

То цукерка в когось взяв,
То кота потяг за хвіст.
То наївся м’яса в піст.
То десь шапку загубив,
То погано заробив,
То спізнивсь на дві години,
То відсутній без причини…

Всім у класі заважає,
Нас на збитки спокушає,
А стрекоче, як сорока!
Вчителям із ним морока.

Смішно нам з його дурниць!
Ще ж до того майстер Гриць
Він завзятий мухолов,
Добре знає кілька мов:
По-котячому,
По-собачому,
Навіть вміє він
По-ослячому.
А тепер я чула, наче
Вже вивчає мову рачу.

Він, як матінка-корова,
Заговорить до теляти…
Лиш по-людському два слова
Ледве може він зв’язати.

І як вийде до таблиці,
Пише там одні дурниці:
Зробить він – страшенний жах!
Шість помилок в двох словах!

От такий то є в нас Гриць,
Перший майстер до дурниць.
Як, той Гриць не хоче вчиться?!
Що ж то виросте із Гриця?!

Та ж як стане він великий,
Буде вія, як і тепер:
Ані вчитель, ані лікар,
Ані технік-інженер…

Вже ж людина отака
Не збудує літака.
Не обчислить рух машини,
І не вивчить медицини.

Тільки правда, в дні останні
„Майстер” Гриць, на диво нам, –
Підтягнувся в рахуванні
Й малюванні діаграм.
Може він на думку взяв
Стати майстром добрих справ?!

Неввічливий ведмідь. Ігор Січовик

Жив собі Ведмідь-гультяй,
Знав єдине слово “Дай!”
– Дай-но меду! Дай малини!
Дай і риби, і калини!
– Ну й неввічливий Бурмило! –
дорікали крокодили.
– Чи ж тобі завчити важко
Чарівні слова “Будь ласка”.

Некультурні хазяї. Грицько Бойко

Некультурні хазяї. Грицько Бойко

Із гостини по сніжку
Хлопчики вертались,
А товариш запитав:
— Як вам гостювалось?
— Та нічого, все як слід…
Тільки, бачиш, друже,
В тому домі хазяї
Некультурні дуже.
Некультурні хазяї,
Просто нехороші,—
У прихожій не зняли
З нас вони калоші!
Навіть з наших кожушин
Снігу не струсили…
То ми так, як увійшли,
І до столу сіли.

ОЙ! Галина Милик

— Ой!
Що це?
Ввірвався до нас ураган?
Чи грюкнув дверима якийсь хуліган
— Ні!

— А може, напали на нас дикуни?
Або випадково забігли слони?
— НЕ ВОНИ!

— Напевно, прийшов Карабас-Барабас
до нас?

— Тоді це кричить Бармалей від дверей:
— ГЕЙ-ГЕЙ!

— ТА НІ!
— ЦЕ СУСІД ВАШ, КОСТЯ!
ДО ВАС Я ПРИЙШОВ У ГОСТІ!
— ОЙ!


 

Віршик Грицька Бойка “Побігайчик” заставить задуматися над своєю поведінкою кривляк і тих, хто любить прозиватись, ображати інших.

Побігайчик. Грицько Бойко

Побігайчик. Грицько Бойко

Біг у лісі
Сірий зайчик,
Сірий зайчик,
Побігайчик.

Дивиться: лежить,
Як гора, ведмідь.
Дума зайчик:
«Зупинюся
І з ведмедя
Посміюся —
Ця гора мене
Не наздожене!»

Він на задні лапки став
І тоненько проспівав:
«Клишоногий,
Вайлуватий,
Некрасивий,
Волохатий
Звір —
Б-р-р!»
А ведмідь собі лежить,
Наче й справді міцно спить.
Зайчик ближче
Підбігає
І тоненько
Знов співає:
«Клишоногий,
Вайлуватий,
Некрасивий,
Волохатий
Звір —
Б-р-р!»
Не ворушиться ведмідь,
Удає, що спить.
Не ворушиться,
Не дише…
Зайчик ближче,
Сміливіше,—
Та не встиг він
Рот відкрить,
Як схопив його
Ведмідь.

«Що? Попався?
Доспівався?»
Бідний зайчик
Налякався,
Дрібно задрижав.
Тонко пропищав:
«Дядечку ведмідь,
Від-пус-тіть!»

Подвиг Івася. Михайло Білецький

У автобус на зупинці увійшла бабуся.
Хлопчик швидко підхопився, весело всміхнувся.
— Я постою, не біда… Сядьте, — мовив басом.
Сам навколо погляда, чи не скажуть часом:
«Молодчина наш Івась, він культурний, чемний…
Наш Івась в четвертий клас ходить недаремно!» …
Та ніхто його чомусь похвалить не хоче.
І тоді він до бабусі нахиливсь й шепоче:
«Ну, здається, вже у вас відпочили ніжки.
Може, сходити вам час? Я посиджу трішки…»

Розумники. Грицько Бойко

Тече річка невеличка,
Через річку кладка.
Одне одному назустріч
Ідуть козенятка.
Вузька кладка, козеняткам
Нікуди звернути,
Бо, звернувши, можна в воду
Холодну пірнути.
Зустрілися, зупинились,
Наставили роги —
Видно, обом не хочеться
Звертати з дороги.
Аж враз одне козенятко
На кладці лягає,
Друге, мекнувши в подяку,
По ньому ступає.
Розминулись, розминулись!
Розумними стали!
Мабуть, вони всім відому
Казку прочитали!..

Сашко. Вірш-гумореска Грицька Бойка

Вірш Грицька Бойка про ситуацію в трамваї. Прочитайте уважно! Чи не впізнаєте у Сашкові себе? Подумайте, як правильно поводитись у таких ситуаціях в громадському транспорті.

Сашко. Грицько Бойко

Сашко в трамваї повному,—
Розсівся він «як слід»…
А біля нього згорблений
Стоїть старенький дід.
Хтось до Сашка звертається:
— Чи вас у школі вчать,
Як місце дати старшому,
Як старших поважать?
– Та вчать,— Сашко відказує,
Але оце якраз
Розпочались канікули —
Ніхто не учить нас!..

Ходить чутка. Галина Милик

Ходить чутка, що на світі
ще трапляються дива.
Кажуть,
щось учора сталось
із будинком номер два.

Кажуть,
був новий, чудовий
дім багатоповерховий.
Жив у ньому чоловік.
Йшов йому четвертий рік.

Кажуть,
з дому — дивна річ! —
крик лунав і день, і ніч:
— Я не буду!
Не піду!
Не віддам!
Не покладу!
Уключіть!
Не виключайте!
Це зніміть!
Оте подайте!
Роблять все назло мені!
І-і-і!
І від крику,
і від крику у будинка номер два
розболілась,
розболілась,
розболілась голова!
Розхитались
нерви-труби
і занили
сходи-зуби.
Очі-вікна
запітніли,
руки-двері
затремтіли,
закрутило
в димарі:
І-і-і!

Та ще гірше стало далі —
закололо у підвалі.
Затрусила лихоманка
боки-стіни,
груди-ганки.
Навіть номер почорнів —
так будинок захворів!

Він довгенько ще кріпився,
вчора чхнув —
і розвалився!
Ну, а як же чоловік,
що йому четвертий рік?

Кажуть,
всівся під кущем,
мовчки
мокне
під дощем!

Цікавий. Грицько Бойко

За дверима аж горять
В Толі оченята:
Дуже хочеться узнать,
Що там каже тато?
До дверей він притуливсь,
Нашорошив вуха.
У щілину всунув піс
І тихенько слуха.
Та швидка рука чиясь
Двері причинила
І цікавому якраз
Носа прищемила!

Чи можна. Грицько Бойко

– Сиди спокійно,— каже мама,—
І перестань молоть ногами.—
Малий запитує тривожно:
— А язиком молоти можна?

Яка хата, такий тин, який батько, такий син. Ольга Науменко

Якось раз маленька Галя
В парку з мамою гуляла.
Потім печиво купили
І на лавочку присіли.

Та якраз навпроти них,
Серед заростів густих,
Сидів хлопчик разом з татом
І щипав солодку вату.

Хлопчик швидко усе з’їв,
Соком яблучним запив
Та жбурнув пакет і палку
Без вагань собі під лавку.

Тато їв в цей час насіння
І в кущі кидав лушпиння.
Потім викурив цигарку,
Та й пішли удвох із парку.

Мама з важкістю зітхнула
І доньці своїй кивнула:
«Яка хата, такий тин,
Який батько, такий син!»