Зміст сторінки
Чудові, чарівні, веселі, дуже-дуже позитивні вірші про Діда Мороза, Снігуроньку, Сніговика, Новорічну ялинку та про приготування до свята Нового року від Юлії Хандожинської. Новорічні вірші для малят.
![](https://megaznaika.com.ua/wp-content/uploads/2017/12/Novorichni_virshi_zbirka_Julija_Handozhynska_mal_Kateryny_Deriazhnoji-e1513411056169.jpg)
***
Дід Мороз за ручку
Веде свою внучку.
Веде, де малята
Чекають на свято.
На спині у діда –
Великий мішок,
Вишитий морозом,
З золотих зірок.
А на рукавицях –
Веселі малюнки!
Вибиратимуть із дідом
Усім подарунки!
Невідомі у мішку
Є ще дивні речі!
Подарує внучка
Слухняній малечі!
***
Із пухнастої хмаринки
Сніг летів, мов із торбинки.
Засмутилися звірята:
“Як будемо святкувати?
Сніг летить, летить, летить,
Як його нам зупинить?
Скоро Новий рік прийде,
А сніжок мете й мете!”
Це все віхола почула,
Тихо вітерцю шепнула:
“Передай малим звірятам:
Буде, буде у них свято!
Бо ж яка тоді зима,
Коли снігу геть нема?”
Заспокоїлись звірята,
Взяли мітли і лопати,
Реготіли, сніг горнули
Навіть втоми не відчули!
Відчували, що дива
Подарує їм зима,
Що ялиночка чекає
І на свято всіх гукає!
* * *
Скоро-скоро вже ялинка
Засміється, мов жаринка,
Бо чекає дуже свят,
Поспішає до малят.
Прикрашатимуть ялинку
У дворі і у будинку,
І дорослі і малята,
Бо до всіх приходить свято.
* * *
Лісова стежинка
Вела до ялинки,
На ялинці угорі
Посміхались снігурі.
Посміхалися, літали
І на свято всіх гукали.
Лиш узимку так буває,
Що ялинка розквітає.
В білих шубенятах зайченята… Юлія Хандожинська
В білих шубах зайченята,
сіли швидко на санчата.
В лісі свято починалось,
чимало зайців зібралось.
В лапи брали всі лопати
сніг пухнастий відкидати,
бо красунечка зима
всі дороги замела.
Дід мороз вже на гостину,
з подарунків віз торбину.
Пританцьовували білі,
і кружляли в заметілі.
Сніг летів, летів, летів. Юлія Хандожинська
Сніг летів, летів, летів
І снігуроньку привів
До малечі на ялинку.
Достає вона торбинку,
Починає пригощати,
Подарунками вітати.
Ялинка. Юлія Хандожинська
Цілий рік чекала дивних свят,
Щоб прийти на свято до малят!
В темнім лісі сніги не стихали,
В білу шубу її вії одягали.
А під самий, самий Новий рік,
Зайці санки притягнули, як торік
До ялинки, щоб не заблукала
І на свято до малечі завітала.
Снігова красуня йшла, ступала,
Де малеча вже давно її чекала.
В кого кульки були, яблука, горіхи –
Прикрашали… Скільки було втіхи!
Хтось заліз на лавку під верхівку,
Ненароком хтось зламав маленьку гілку.
Хтось підплескував, ставав хтось на стілець,
Хтось дививсь, як у вікно б’є горобець.
Лиш ялинка тихо поглядала,
На малечу, яка так її втішала.
В очікуванні свята. Юлія Хандожинська
Вибіг з лісу вовк зубатий
І почав сову питати:
“Сіра, мудра голова,
Чи буде, скажи, зима?”
Сова нібито не чує,
Щось на дереві тупцює.
“Ти глуха, чи що? Не чуєш?
Чи ти в лісі не зимуєш?”
Вовк підстрибує, зазнався,
Дужче крикнуть намагався.
“Я ж тебе, сова, питаю!
То скажи!” “Вовче, не знаю!
Ха–ха-ха!” – сова гукає,
Одне око протирає.
“Ти чого кричиш, зубатий,
Сірий кожушок прим’ятий?
Ти за снігом сумував?
Чи ти зайця наздогнав?”
Тут вовчисько хнюпить носа,
Позирає вгору скоса:
“Просто хочеться вже свят,
Всіх побачити звірят.
І звичайно подарунків,
Що сховалися у клунку.”
“Що для цього ти зробив
Може дерево полив?
Чи звірятам допоміг?
Чи по ягоди побіг?”
Тут задумався вовчисько:
“Свято, справді, дуже близько!
Що ж я можу ще зробити?”
Ось ведмідь біжить сердитий.
Мабуть, в нього щось болить,
Бо не хоче говорить.
“Ти чого, друже, мовчиш?”
“Не чіпай мене, облиш!
В мене вухо й зуб болить,
То потрібно щось робить.
Я боюся, не піду!
Я у паніку впаду!”
“Та не бійся, я з тобою!
Підем в гості до рудої!”
Лікувала всіх лисиця:
“Е, хворіти не годиться!
Де те вухо, що болить?
Зараз будем його мить.
Що у тебе ще болить?”
“Зуб ось тут”, – тихо бурчить.
“Зуб? Немає тут біди!
Віддавай його сюди!”
Вовк злякався, жмурить очі,
А ведмідь уже регоче:
Вже нічого не болить,
На всі зуби реготить!
Вовк ще трохи посидів
І у ліс собі побрів.
Десь взялась сова, гукає:
“Я про справи гарні знаю!
Поспішай вже на обід –
Мед поніс тобі ведмідь!
І без свята буде свято,
Якщо друзів є багато!
Подарунки діда Мороза. Юлія Хандожинська
Лісом, полем, долиною
З великою торбиною
Дід Мороз ішов у ліс,
Подарунки звірям ніс.
Зайченяті ніс морквину,
Лисці – нову кожушину,
Ведмежатам на гостину –
Підсолоджену малину.
Ось так свято, ось так свято!
Подаруночків багато!
Дід гостинці роздавав,
З Новим роком всіх вітав!
Зима. Юлія Хандожинська
Завітала в гості зимонька-зима
І біленьким снігом всюди замела.
Білий сніг пухнастий до дітей летить,
Діти всі радіють – Новий рік біжить.
Приспів:
Новий рік, Новий рік, зимонька – зима
Срібними гірляндами вулицю вдягла.
Новий рік, всюди дзвін,посмішка луна,
В білу шубу загорнулась матінка – земля.
Радісно усім нам від веселих свят,
Новий рік молодший – Миколая брат.
Дістаємо лижі, дістаєм санчата,
Поспішаєм бабу снігову качати.
Приспів
Слова Юлії Хандожинської
Музика Миколи Ведмедері
![](https://megaznaika.com.ua/wp-content/uploads/2021/12/Snizhynka_pisnia_noty_slova_Juliji_Handozhynskoi_muz_Mykoly_Vedmederi-1.jpg)
Зимова подорож. Юлія Хандожинська
![](https://megaznaika.com.ua/wp-content/uploads/2017/12/Novorichni_virshi_zbirka_Julija_Handozhynska-e1513409440628.jpg)
Сніг летів, мов із відра,
Бо прийшла його пора.
Де росли малі ялинки –
Повиростали хатинки.
А кущі, що нахилились,
Кожухами біло вкрились.
Де дуби спали старі –
Сидять шапки хутряні.
Йшов цим лісом дід Мороз
І собі подумав: “Ось,
Хто красу таку створив,
В кого так багато сил,
В кого одягу багато,
Щоб усе це прикрашати!”
Сніг почув усе, крадеться
І до діда вже тягнеться,
Притрусив його кожух
Знизу аж до самих вух.
І пита: “Куди прямуєш?
А чи добре мене чуєш,
А чи бачиш, як літаю,
Чи тобі не заважаю?”
Дід Мороз лиш посміхнувся
Зупинився, повернувся:
“Це твої такі дари –
Сніжно–білі килими.
Ти мені не заважаєш,
Дуже гарно засіваєш,
Та нема мені часу
Розмовляти досхочу.
Поспішаю до звірят,
Всіх зі святом привітать,
Поспішаю, прощавай!”
“Я з тобою, зачекай!”
“Коли твоя така ласка,
То пішли разом, будь ласка,
Закекалися звірята –
Без дарунків нема свята!”
Дід Мороз іде вперед
Сніг викручує намет.
Ліс – мов казка біла-біла,
Що із тундри прилетіла.
Хто це? Хто? Залупотіла
І на дерево присіла
Потім швидко на лужок
Простелила кожушок.
Витанцьовує гопак
І туди, і сяк, і так!
І на місці не сидиться,
Завива і веселиться.
Дивувались дід і сніг:
“Хто ти, що летиш до ніг?
Не сидиш, а метушишся.
Вже присядь і покажися!”
“Ха-ха-ха, ви не впізнали!
Завірюха – мене звали!
Звали так усі роки
Сніг я сію залюбки!
А куди це ви зібрались?
Так усі налаштувались!”
“Ми на свято поспішаєм,
Часу мало, не встигаєм!”
“Можна я піду із вами?
Сніг засію долинами,
Покружляю, посміюся,
І до вас всіх повернуся!”
Втрьох швиденько поспішають,
Хтось іти їм заважає,
Не пускає, дме, сопе,
Свище голосно,гуде!
Хто це в лісі походжає,
Сніг із дерева скидає,
Хилить гілля на боки,
І згортає у жмутки?
Всі одразу здивувались,
Між собою оглядались:
Хто це свище без зупину
Віє холодом у спину?
“Не лякайтеся мене!
Вітер дужий я, що дме!
В лісі часто я буваю,
Кожне дерево впізнаю!
Кожен кущ і кожну гілку!
З ними свищу у сопілку!
Поспішайте, я – за вами
З новорічними піснями!”
Вже багато їх зібралось,
Кожне чимось вихвалялось.
Непомітили в долині,
Як в пухнастій кожушині
Йшла навшпиньочках зима –
Біла, сніжна, чарівна!
До ялинки йшла, ступала,
Всіх звіряток привітала.
А де дід Мороз? Немає?
Що він в лісі ще блукає?
Погукаємо, звірята!
Дід Мороз! Скоріш на свято!
Ми тебе вже зачекались,
На морозі настрибались!
Тож гостинно йди до нас,
Новий рік стрічати час!
Сніжиночка. Юлія Хандожинська (текст + ноти)
![](https://megaznaika.com.ua/wp-content/uploads/2021/12/Snizhynka_pisnia_noty_slova_Juliji_Handozhynskoi_muz_Mykoly_Vedmederi.jpg)
Слова Юлії Хандожинської
Музика Миколи Ведмедері
1
Малесенька сніжинка
Кружляла у дворі,
Її чарівна сукня
Подобалась мені.
Вона, немов пушинка,
Із вітром танцювала,
А потім на долоньку
До мене завітала.
Приспів:
Сніжиночка, сніжинка,
Сніжинка ніжно-біла,
З пухнастої хмаринки
До мене прилетіла.
Сніжиночка, сніжинка,
Сніжиночка, мов вата,
Давай разом з тобою
Таночок танцювати.
2
Веселий і рухливий
Виходить в нас танок,
Де вітер густокрилий
Назустріч робить крок.
І кращої немає
Для дітвори пори,
Коли летить весела
Сніжиночка згори.
Приспів.
Санчата. Юлія Хандожинська
![](https://megaznaika.com.ua/wp-content/uploads/2018/12/sanchata.jpg)
Кращої немає від зими пори,
Сядем на санчата, з’їдемо з гори.
Всюди мерехтить снігова пороша,
А зима весела, а зима хороша!
Приспів:
Ой, зима, ой, зима на сніжок багата…
Ой, зима, ой, зима – з гір біжать санчата…
Ой, зима, ой, зима щічки пощипала,
Ще й по ягоді червоній на них змалювала…
Цілий день санчата радісно везли
З гірки нас на гірку, де рясні сніги.
А зима під вечір нас усіх питає:
– Хто на гірку завтра знову завітає?
Приспів.
Слова: Юлія Хандожинська
Музика: Наталія Антоник