Зміст сторінки
Збірник віршів про городину, про все, що росте на городі. Вірші про цибулю, часник, гарбузи і дині, біб, квасолю, редьку…
Баштан. Анатолій Камінчук
Розляглись, мов кабани,
На баштані кавуни.
Розляглись, як свині,
Гарбузи та дині.
Он лежать, як поросята,
Кавунці та кавунята.
Боки в них рябенькі,
Хвостики тоненькі!
Біб. Віктор Кочевський
Я землю пальцями розгріб,
Поклав у ямку білий біб,
Встромив ізбоку паличку,
Щоб вився вгору змалечку.
Біб набубнявів од вологи,
Зіп’явся на тоненькі ноги.
Його рука, метка, цупка,
Вхопилась радо за ціпка.
І в’ється біб на палиці,
Високим ростом хвалиться.
Звисає з кожного сучка
Зелена шабелька стручка.
Біб-бобище. Тамара Коломієць
Жив у торбі на стіні,
На самісінькому дні,
Біб, біб, бобище,
Мідяний лобище.
Потім з чашки воду пив,
Білий пагінець пустив
Біб, біб, бобище,
Мідяний лобище.
У пухку ріллю упав –
Стебельцем зеленим став
Біб, біб, бобище,
Мідяний лобище.
Колихав рясні квітки,
Пов’язав тугі стручки
Біб, біб, бобище,
Мідяний лобище.
Недарма його садив –
Сто бобів мені вродив
Біб, біб, бобище,
Мідяний лобище.
Гарбуз. Михайло Стельмах
Трипудовий гарбуз
На городі
Загруз.
А на цей гарбуз
Сів з дітьми
Чорногуз.
Каже він до діток:
— Сіли ми
На горбок.—
І не зна чорногуз,
Що він сів
На гарбуз.
Гарбуз-утікач. Віктор Кочевський
Недоглянутий,з городу
Від сусідів навпростець,
Плазом, не спитавши броду,
Втік хоробрий гарбузець.
По зеленому канаті
Звісивсь через перелаз —
Опинився біля хати
На рясних грядках у нас.
Був я з динями за свідка:
Джміль до нього залітав,—
І тоді сурмила квітка,
Як фанфара золота.
— Я росту-у-у! — співав гарбузик
Від ласкавого тепла.
Він пришився, наче ґудзик,
До стожильного стебла.
Почував себе в гостині,
А проливиста гроза
Радо плескала по спині
Молодого гарбуза.
Я зганяв осот, щирицю,
А татусь всміхнувсь у вус:
— Він нічого не боїться,
Утікач оцей гарбуз.
Тож тримаю, наче бузівка,
Що в достатку, тлустий, зріс,
Все на прив’язі гарбузика,
Щоб не втік, бува, у ліс.
Городина. Віктор Кочевський
Сивий ранок сьогодні
Вилив роси холодні —
От і сталась пригода
Із жильцями городу.
Як у синім тумані —
Шкіра на баклажані,
І здригнулися голі
Всохлі стрюччя квасолі.
Вглиб зарилися кулі
Молодої цибулі,
Бульба вкрилася з нею,
Мов кожухом, землею.
Капустина на тіло
Сто сорочок наділа.
В кавуна добрий настрій:
Він в тільняшці смугастій.
Та й перчина не плаче —
В неї серце гаряче.
Грядочка сестрички. Михайло Стельмах
У сестрички теж є грядочка,
Невелика, наче кладочка,
А на грядці — огірочки
І кавун в рябій сорочці,
Сім головок маку,
Трохи пастернаку,
Був на грядці і горох,
Та його ми з’їли вдвох.
Дині. Вадим Крищенко
На городі дині,
На городі дивні.
В кожну з них налита
Повна бочка літа.
Та іще накручені
Огудиння кучері.
Отакі в нас дині
На городі дивні.
Капуста. Тамара Коломієць
Поливалко-поливальнице,
На вгороді помагальнице!
Набери з криниці
Свіжої водиці,
Поливай капусту,
Щоб клалася густо,
Щоб вродила головата,
То буде що шаткувати!..
Прийшла осінь по капусту,
Наробила тріску-хрусту.
Шаткувала шатківниця,
Розкладала, як годиться:
Голови – для діжки,
А листки – для кізки,
А качанці – дівчатку,
Що поливало грядку.
Капустина. Дмитро Куровський
Простягає капустина
Рученьки зелені,
Щоб накрапало дощу їй
Повнісінькі жмені.
Квасолини. Анатолій Камінчук
По тичині
На стеблині
Повилися квасолини.
У зеленому стручку,
Як у теплім сповитку,
На тичині,
На стеблині
Сплять маленькі
Квасолини.
Мої милі огірочки. Народна пісня
Мої милі огірочки
Звивайтеся докупочки.
Жовтий цвіт, жовтий цвіт.
Питалася мати дочки:
— Чи садила огірочки ?
Жовтий цвіт, жовтий цвіт.
— Ой садила, поливала,
Щонеділі вибирала.
Жовтий цвіт, жовтий цвіт.
То стеляться, то в’яжуться,
To хороше розцвітаються.
Жовтий цвіт, жовтий цвіт.
Мати огірочки вибирала,
Ущент фартух обірвала.
Жовтий цвіт, жовтий цвіт.
Моя диня. Наталя Забіла
Скопав я грядку сам-один
В городі біля тину.
Хотів зростить багато динь,
Зросла ж одна-єдина!
Та ласував не я один,
А наша вся родина.
І всі хвалили як один
Мою єдину диню!
На городі. Грицько Бойко
Огірки- пузанки
Поховались під листки.
А жовтаві дині
Видно в огудинні.
А гарбуз, а гарбуз
Прямо в землю загруз.
Всі відпочивають.
Всі лежать-дрімають.
Тільки соняшник не спить:
на одній нозі стоїть.
Поверта він тяжко
Голову-ромашку,
І, розкривши жовтий рот,
Стереже він наш город.
Неслухи. Олег Головко
Огірочки-огірки
Не ростуть там, де грядки.
Той побравсь у веброліз,
Той – аж на жердину,
Ну, а той тихцем поліз
У густу малину…
Розбрелися огірки
Скрізь довкола хати
І не хочуть на грядки,
Неслухи, вертати.
Оля і квасоля. Грицько Бойко
Посадила якось Оля
Пригорщу квасолі.
А врожай зібрала,—
Дві пригорщі стало.
І дивується вона:
— Де ж взялася ще одна?
Ранок. Григорій Коваль
Грають бджоли і джмелі
В квітах на осонні,
Ходить в жовтому брилі
По горах сонях.
Заглядає рід листочки:
“Чом не вмились огірочки?
а петрушка-чепурушка,
Редька, морква й кукурудза,
І квасоля, і горох:
Ох-ох-ох!”
Обізвались огірки:
“Ми в струмку вмивались
І найперші залюбки
на базар зібрались.”
“Прокидайтесь! Ех ви, соні! –
Помідорам каже сонях. –
Де цибуля? Де часник?
Де гарбуз пузатий зник?
Поховались у горох?
Ох-ох-ох!”
А вони давно вже всі
Сонечку всміхались
І у срібляній росі
Весело купались.
Лиш гарбуз-боягуз
Аж за тин сховався:
Я ж учора й позавчора
Під дощем вмивався!
А сьогодні – ні.
Холодно мені. Ох!”
І під тином в холодку,
Застогнав, заплакав.
Має вдачу отаку
Кожен невмивака…
Ох!
Спека. Петро Ребро
Сонце сяє – аж пашить.
На городі – анікого.
Лиш гарбуз один лежить –
Черевце засмагло в нього.
В кукурудзи з-під коси
Виглядають зуби білі.
Часнику стримлять списи.
Кропу вежі пожовтілі.
Кволі вуха звів буряк,
Ніби слухає квасолю.
І до соняшника мак
Заховавсь під парасолю.
Стручок. Тамара Коломієць
Заховавсь стручок від мене
Поміж листячко зелене.
Половинками двома
Горошинки він трима.
Я розлущу:
– Йдіть у жменьку,
А із жменьки – у кишеньку,
А звідтіль по горошинці
В ротик Люді і Маринці.
Хрін. Михайло Стельмах
Запишавсь в долині хрін,
Що солодкий дуже він.
Скуштував його деркач,
Диркнув, кліпнув —
та й у плач;
І два тижні не співав,
Тільки сльози витирав.
Цибуля і хрін. Олександр Коваленко
Раз цибуля вийшла з хати.
Хто їй стрівся, мусив чхати.
Тут назустріч раптом хрін –
Всім крутив у носі він.
Одне одного зачули,
І удвох ого як чхнули!
Часник. Віктор Кочевський
Часничок у бур’яні
Гірко скаржиться мені:
«Я, чесний часник,
Дикуном рости не звик.
Я давно уже запах
У глибоких погребах.
Огірки зі мною раді
Із грядок попасти в кадіб.
Люди славлять весь мій рід,
Коли ставлять борщ в обід.
Доля, мабуть, наказала,
Щоб горнувся я до сала,
Та й кільчини ковбаси
Ти без мене не з’їси…»
Він пірцем своїм тріпоче,
Випина зело худе
І зубочком на зубочок
У землі не попаде.
Жаль дивитись…
Люто смичу
Коло нього лободу:
Ще відчуєш ти, часниче,
Свою силу молоду!
Щоб швидше ріс! О. Ющенко
Полива під вечір мати
Огірки і кавуни;
Та й роз’яснює хлоп’яті:
-Швидше виростуть вони!