Хризантема й Цибулина. Василь Сухомлинський

Недалеко від хати росла Хризантема. На спаді літа вона зацвіла ніжним рожевим цвітом і милувалася своєю красою. Її квіти шепотіли: “Які ми гарні…”

А поруч із Хризантемою росла Цибулина. Ну, звичайнісінька цибуля. На спаді літа Цибулина доспіла, зелене пір’я зів’яло, й від неї відгонило гострим духом. Хризантема морщила носа й казала:

— Як неприємно від тебе тхне! Дивуюся, навіщо люди таке й сіють. Мабуть, щоб відлякувати бліх.
Цибулина мовчала. Проти Хризантеми вона відчувала себе простачкою.

Та ось із хати вийшла жінка й іде прямо до Хризантеми. Ця затамувала й дух. Певно, що жінка зараз скаже: “Які гарні квіти в Хризантеми!” Жінка справді підійшла до Хризантеми й сказала:

— Які гарні квіти!..

Хризантема аж танула од утіхи. Потім жінка нахилилася, вирвала Цибулину, роздивилася й вигукнула:

— Яка гарна Цибулина!

Хризантема нічого не могла збагнути. Вона собі думала: “Невже й Цибулина може бути гарною?”

За матеріалами: “Джміль”. Квартальний журнал для дітей, батьків і педагогів. Додаток до журналу “Дошкільне виховання”. Малюнки Лариси Горошко. Київ, Видавництво “Світич”, 2003, номер 3, стор. 10 – 11.

Поділіться з друзями:

  • Час читання:1 хв. читання