Зміст сторінки
Бабуся Ягуся. Ліна Костенко
Сьогодні ця паличка буде чарівна.
Це жаба не проста, це жаба-царівна.
Он котик воркотик, он Баба-Яга
між добрих людей на мітлі сновига.
Одне ж бо дівчатко, як біле гуся,
сказало їй раптом: Бабуся-Ягуся!
А баба як тупне на нього ногою!..
Ото щоб Ягу називало Ягою.
Бузиновий цар. Ліна Костенко
У садочку-зеленочку
ходить вишня у віночку.
Хтось їй грає на дуду,
подивлюся я піду.
Баба каже:
– Не ходи! Темні поночі сади.
Там, де вітер шарудить,
бузиновий цар сидить.
Брови в нього волохаті,
сиві косми пелехаті.
Очі різні, брови грізні,
кігті в нього як залізні,
руки в нього хапуни –
так і схопить з бузини!
Я кажу їй: – Бабо, ні!
Очі в нього не страшні,
На пеньочку, як на троні
він сидить собі в короні.
Грає в дудку-джоломію,
я заграв би, та не вмію.
А навколо ходять в танці квіти –
всі його підданці.
Є оркестри духові,
равлик-павлик у траві.
Є у нього для настрашки
славне воїнство – мурашки.
Три царівни бузинові
мають кожна по обнові.
Невсипущі павуки
тчуть серпанки і шовки.
На царевій опанчі
зорі світяться вночі.
Він сидить у бузині,
усміхається мені!
Гном. Дмитро Павличко
За кермом сидів гном.
Поруч його жона.
А позаду гноменята —
по троє біля кожного вікна.
Гном не більший за мухомора,
борода сива, горбатий ніс.
Маленька машина, але не дуже скора,
мчала дорогою через ліс.
Я руку підняв мимохіть.
Гном зупинився:
— Чого ти хочеш?
— Будьте ласкаві, підвезіть!
Він сміється:
— Гаразд, небоже,
мені чародійна сила відома,
щоб міг ти сісти в машину мою
я перетворю тебе на гнома!
Будеш малесеньким,
будеш мати маленьку радість
і маленьку біду.
— Та ні,— благаю,—
не треба, дідусю,
я не подумав, я пішки піду…
Дід Ревило. Ліна Костенко
Вікно. Туман. І гілка горобини.
Із ночі груш нападало в траву.
І дід Ревило ходить без торбини,
тому що я сьогодні не реву.
Город і поле. Довжик і стернисько.
Кудлатий пес біжить, як сіроман.
Літає голуб, і чомусь так низько.
Мабуть, крило поважчало. Туман.
Візьму я пензель і паперу клапоть,
і намалюю всю цю акварель.
Туман і мжичка. І не можна плакать,
бо дід Ревило в торбу забере.
Марш веселих чоловічків. Грицько Бойко
Дружно пісню ми заводим,
Під бадьорий марш виходим,
Наче на парад,
Наче на парад.
Спритні, жваві, невеличкі,
Ми, веселі чоловічки,-
Друзі всіх малят.
Друзі всіх малят.
– Буратіно?
– Тут я!
– Цибуліно?
– Ось я!-
Карандаш,
Карабас –
Хто не знає нас?
І Малятко, і Барвінок,
І Незнайко, і Гурвінек,-
Кожен, кожен знає нас.
Кожен знає нас!
Знають нас міста і села,-
Чоловічки ми веселі:
Ми прийшли з казок,
Ми прийшли з казок.
Хто не зна якоїсь казки,-
Познайомтеся, будь ласка! –
Просим ми діток,
Просим ми діток.
– Буратіно?
– Тут я!
– Цибуліно?
– Ось я! –
Карандаш,
Карабас –
Хто не знає нас?
І Малятко, і Барвінок,
І Незнайко, і Гурвінек,-
Кожен, кожен знає нас,
Кожен знає нас!
Хоч ми з казки, та, як треба,
Все розкажемо про себе
Для дружків своїх,
Для дружків своїх.
Гей, малята-дошкільнята,
Підем з нами танцювати,-
Хай лунає сміх,
Хай лунає сміх!
– Буратіно?
– Тут я!
– Цибуліно?
– Ось я!-
Карандаш,
Карабас –
Хто не знає нас?
І Малятко, і Барвінок,
І Незнайко, і Гурвінек,-
Кожен, кожен знає нас,
Кожен знає нас!