А ви знаєте, коли вовки сумними бувають? Ні? Тоді слухайте, або читайте вірш Миколи Петренка “Сумний вовк”. А ще – ніколи не повторюйте вовкових помилок.
Не далеко і не близько,
А у лісі, в глушині
Проживав сумний вовчисько.
Ви таких не знали, ні?
Цей вовчисько вже три ночі
Не сміється, не регоче,
А, задерши вгору пащу,
Сумно й тужно завива,—
Аж дрижать навколо хащі,
Долу хилиться трава.
Це ж чого,— усяк питає,—
Вовчик сльози проливає?
Дід чабан на пасовиську
Також спохмурнів лицем:
— Знаю, плаче той вовчисько
Та й за нашим баранцем!..
Він украв його з кошари
І тепер чекає кари!..—
Ще сумніше вовк ридає,
Тужно пісеньку веде.
Дід рушницю заряджає
І до вовка в гості йде.
Як вам, діточки, здається:
Хто з них нині засміється?
