Плаче шпак уранці після зливи,
де шумлять на греблі явори,
що шпаківню вітер чорногривий
перекинув денцем догори.
Борсаються бідні шпаченята,
як його зарадити біді?
Кліпають із пітьми оченятами:
– Випадемо, татку, що тоді?
Ще якби їм день чи півторадні,
ще якби їм днів хоча б із п’ять!
Бо вони ще ж зовсім безпорадні –
падаючи, ще не полетять.
Як же, хлопці, хатку ви прибили,
що її порушили вітри?!
Плаче шпак уранці після зливи,
де шумлять на греблі явори…