До бобрів-теслярів,
Що в новенькій хатці,
Йшла коза-дереза
По тоненькій кладці.
Йшла коза-дереза
Та й у річку впала.
— Ой, ряту…!
Ой, мату…! —
Зарепетувала.
Два лини з глибини Кажуть:
— Веремія!
Ця коза-дереза
Плавати не вміє.—
А коза:
— Ме-е-е-е! —
Та
— Бе-е-е-е! —
Плаче над водою.
І ногами гребе,
Й горне бородою.
Підпливають соми:
– Бовтаєш ти марно.
Ти греби так, як ми —
Буде тихо й гарно.—
Виліз рак-неборак
Біля тої кладки:
– Ой, пливеш ти не так
Розвертайся задки.
Підпливають в’юни:
— Ти не побивайся,
Прямо в мул упірни
Й зразу заривайся.
Вже коза біля дна —
Бідна, мул ковтає.
Потопа,
Вирина
Й знову потопає.
Як почули бобри
Крики коло кладки,
Поспішили згори,
Від своєї хатки.
І за ноги тягли,
І за роженята.
Ледве разом змогли
Кізку врятувати.
А лини, і в’юни,
Й раки всім казали,
Що козі і вони
Теж допомагали.