Касяна (29). Він випадає один раз на чотири роки, тo6тo на високосний, і вважається нещасливим днем. З цього приводу в народі побутує така легенда.
Якось Касян та Микола йшли в церковних справах, зодягнувши білі ризи. Дорогою вони зустріли бабусю, що загрузла в багнюці. Миколай і каже:
— Давай, Касяне, допоможемо старенькій.
— Я не можу,— відповів попутник.— Мої білі ризи забрудняться…
Миколай тим часом допоміг бабусі вибратися з болота, але при цьому замастив свою одіж. Йдуть обоє мовчки, коли це їм назустріч вийшов Бог і питає:
— Чого це в тебе, Миколаю, брудні ризи?
— Там, дорогою, загрузла бабуся,— відповів,— то я рятував її.
— А в тебе чому чисті? — звернувся до Касяна.
— А я не побажав бруднити.
— Гаразд,— відповів Бог,— якщо ти злегковажив святу заповідь — допомагати людям у біді, то пам’ятати тебе будуть раз на чотири роки, а Миколая за його добрий вчинок відзначатимуть двічі на рік!
Справді-бо, якщо Касянів день припадає тільки на високосний рік, то Миколая святкують щороку два рази — весною і взимку. Відтак вважається, що Касян спонукає на нестачу кормів і падіж худоби.
Загалом образ Касяна, за народними уявленнями, не вельми привабливий. Не випадково ж на похмуру людину казали: «Чого ти Касяном дивишся?» Він символізував надмірно сердитого і немилосердного чоловіка з довгими до колін бровами, віями та бородою, за якими нікого не бачить протягом трьох літ. Четвертого року брови піднімаються, і зле тому, на кого він подивиться: на людей — їм горе, на скот – на нього падіж.
Вважалося, що той, хто народився 29 лютого, буде нещасливим. «Касян оком глянув,— відгукувалися про таких,— не буде з нього рожденного добра».
Люди в цей день намагалися не вставати з ліжка до схід сонця і не виходити на вулицю, щоб «Касян не глянув своїм зором», а також не працювати, аби не розгнівати немилосердника.
Якщо на Касянів день багато снігу, то бубе велика повінь.
За матеріалами: В.Скуратівський “Місяцелік: Український народний календар”. – Київ “Мистецтво”, 1993, с. 194-195