Як відомо, лютий є найкоротшим за кількістю днів місяцем. Тому його вирішили регулювати завдяки високосним рокам, «недосконалість» календаря.
У глибокій давнині в багатьох народів рік, згідно з сонячним календарем, мав неоднакову кількість днів: у римлян, наприклад, 355, єгиптян — 365. Щоб усунути цю розбіжність, Юлій Цезар в 46 році до нашої ери за допомогою, астронома Созігена запровадив так званий юліанський календар, що мав 365 днів і 6 годин. Через кожні чотири роки, отже, набігав «зайвий» день, який долучали до останнього місяця року. Ним був лютий. Так утворився високосний рік.
Але й ця система виявилася недосконалою. Щодоби залишалися «поза обліком» 11 хвилин і 14 секунд, котрі через кожні 128 літ утворювали додатковий рік. А це заважало чітко прогнозувати релігійні свята. Відтак папа римський Григорій XII 1528 року (на цей день неточність становила. 10 днів) запропонував пересунути літочислення з 5-го на 15 жовтня, а за вікові високосні роки вважати лише ті, в котрих число сотень ділиться на чотири (наприклад, 1600, 2000). Таким чином, середня тривалість у григоріанському календарі довша за справжню лише на 26 секунд. Цим літочисленням ми користуємося, й нині.
Але на одній обставині, безпосередньо – пов’язаній з лютим, мушу зупинитися окремо. Всі ми знаємо, що останній зимовий місяць, окрім високосного, має 28 днів. За царя Юлія Цезаря він, проте, був довшим. Тоді ж римський диктатор, як ми знаємо, провів реформу календаря. На свою честь він перейменував липень («квінтиліс») в «Юліус», віддавши «власному» місяцеві найбільшу кількість
днів -31.
Згодом (27 рік до н. е.) трон римського імператора обійняв Август— онук племінника Цезаря. Його персону сенат вирішив також ознаменувати іменним місяцем. Наступний «секстиліс», себто серпень, уофіційнили в «Август». Але ж цей місяць Мав 30 днів, з чим не міг змиритися живий імператор; він самочинно видав, новий «реформаторський» наказ— додати до «свого» місяця одну добу, щоб
зрівнятися з липнем. Відтак два сусідні місяці усупереч логіці, мають однакову кількість днів. Імператорська самозакоханість перемогла, але симетрія календаря порушилась. Адже день, котрого «вкрав» собі Август, зробив лютий куцішим, бо саме від нього було взято одну добу. Все це певний, час створювало труднощі у місяцечисленні. Але час поступово згладив справедливі нарікання астрономів на імператора, який у такий спосіб увічнив себе як реформатора календарної системи. Саме йому — Августові— мають і «завдячувати» ті іменинники, котрим доводиться
відзначати свій день народження раз на чотири роки…
Ось така забавна історія з останнім місяцем зими.
За матеріалами: В.Скуратівський “Місяцелік: Український народний календар”. – Київ “Мистецтво”, 1993, с. 191